Автограф учениці

пятница, 1 ноября 2024 г.

Автограф учениці

(с) Олексій Надемлінський

an61@ukr.net

Автограф учениці

...Я не кажу про всіх письменників, я кажу про себе...

31 жовтня - день пам'яті українського класика дитячої літератури Володимира Григоровича Рутківського. Крім усього іншого він ще довгий час був моїм вчителем і старшим другом.

Але так уже сталося, що 31 жовтня 2024 року сталася ще одна подія в моєму житті. Так склалися зірки на небі, що цього дня я отримав подарунок. Подарунок не зовсім звичайний.

...Моя літературна учениця подарувала мені один з авторських примірників своєї дебютної повісті. Я вже писав про ученицю та про її книжку, але одна річ знати, що книжка вийшла десь у видавництві, а інша - узяти її до рук, розкрити і вдихнути аромат свіжої друкарської фарби.

А про автограф з дуже теплими і зворушливими словами я навіть не кажу.

Скажу відразу: я відчув почуття радості, але воно дуже відрізняється від почуття радості за себе. Тут до цього почуття домішується інше: ми змогли, мої знання і досвід комусь стали в нагоді, а отже, все було не даремно!

«Ми зробили це!»

І я відразу згадав, як В.Г.Рутківський колись давно сказав мені ці слова.

А потім метр ненав'язливо підштовхував до думки: тобі час обзавестися учнями (уже наявний на той час у мене учень не підходив у «справжні учні» - Володимир Григорович не визнавав навчання віддалено).

Коли чотири роки тому я показав йому текст Наталії Кавун, він сприйняв його насторожено. Навіть ревниво. Потім він сам зізнався мені, що перечитав книжку кілька разів.

І потім я почув від нього слова, сказані Наталії в моїй присутності: «Можеш стати нашою українською Агатою Крісті. Треба тільки тришички попрацювати».

...За чотири роки сталося багато чого. Спочатку Корнійчуківська премія. Потім контракт із видавництвом «Ранок». Несподівано пішов із життя Володимир Григорович. Почалася велика війни.

А Наталя працювала в міру можливості. Працювала з редакторами. Радилася зі мною, іноді сперечалася, частіше погоджувалася. Я намагався поважати її думку, але при цьому убезпечити від тих граблів, на які свого часу наступив сам.

І чекала. Це найважче в професії письменника. А чекати, з огляду на складнощі воєнного часу, довелося довго.

Але... Усе подолали.

Більше нічого говорити не буду: за мою ученицю скажуть її книжки. Я ж скажу тільки одне - зверніть увагу на цю письменницю, запам'ятайте її ім'я - Наталія Кавун і... Не ставтеся поблажливо до жанру - дитячий детектив: ці книжки з цікавістю читаються і цілком зрілими людьми.

Олексій Надемлінський