Страницы

О моих учителях

Мне интересно многое: живопись, современный арт, старые фотографии и много еще чего.

Если же кого-то интересует моя особа и мое творчество, то советую воспользоваться навигацией (та, что на строку выше). Там я в какой-то мере систематизировал личную информацию.

суббота, 8 октября 2022 г.

Сміх під час війни

  ХХІ століття. Нотатки під час війни

 

Світлина Эль Кри (шукай на Фейсбуці)


    З перших днів війни мене хвилювало питання: чи доречний сміх під час війни? Чи є місце жарту у воєнному житті?

    Відповідь у перші воєнні дні була очевидною: які можуть бути жарти, коли тут таке!?

    Необхідно сказати, що я з дитинства люблю жарти, а мої книги завжди мають певну долю гумору. До того ж один з моїх блогів безпосередньо присвячений анекдотам та жартам. Та й моя сторінка у Фейсбуці це щоденна посмішка та сміх.

    Іноді у мене виникає підозра, що я більше відомий як блогер-гуморист, ніж письменник.

    З початком війни я заморозив діяльність мого блогу.

    Відповідь на моє запитання, з якого я почав цей запис, дали самі читачі мого блогу. Вони обережно з'ясовували - чи все гаразд. А потім цікавилися – чому я не публікую веселих постів.

 

 

    Я розмістив кілька позитивних і стільки ж дуже веселих записів і відразу отримав відгуки. Читачеві дякували мені за мій позитив. Багато хто писав, що мої жарти допомагають пережити важкий час.

    І тоді я зрозумів, що гумор та жарти потрібні людям... тим більше під час війни.

    Остаточно мене в цьому переконав текст (авторство втрачено) про українське слово «герць»:

    "..В українській мові є таке слово – «герць». Ні російською, ні якоюсь іншою мовою це слово в принципі не перекладається. Іменник з таким значенням є тільки у нас. Цей факт дуже багато говорить про українців загалом і про нашу історію зокрема.

    Герць — це щось подібне до коктейлю з розвідки боєм і масового самогубства: змішати, але не збовтувати. Герць придумали запорізькі козаки, і вони були єдиними, хто його використав у війні. Герць - це нахабна смерть в людській історії. Або — якщо Удача, Калі та Богородиця залишаться тобою задоволені — найкращий момент у житті українського воїна.

    Перед початком бою, коли війська вже вишикувались, кілька козаків групувалися і йшли вперед, у бік супротивника, прямо в зону досяжності кулі. Там, під кулями та гарматними ядрами, вони зупинялися. Починався герць, танець зі смертю.

    Козаки знущалися з ворога. Вони сміялися, кричали, вигукували образливі фрази, пританцьовували під кулями, намагаючись вивести супротивника з себе. Нерідко це вдавалося, і розлючені московити чи поляки, чи турки, чи татари зривалися зі своїх позицій, ламаючи ряди, аби стерти, заткнути, знищити нахабних українських виродків.

    І наривалися на шалений вогонь козацьких мушкетів."

    Іншими словами сміх – потужна зброя. Воно не лише допомагає вистояти, а й виводить ворога з психологічної рівноваги.

    Останню жирну крапку у цьому питанні поставив пост розгубленої росіянки: "У нас мобілізація, а українці сміються".

    Ми різні. І гумор у нас різний.

    І гумор нам потрібний.

    Так й переможемо!



 Мои последние авторские статьи, статьи обо мне и статьи моих друзей
 
 
 
 
 
***



Комментариев нет:

Отправить комментарий