Блог одеського дитячого письменника і сценариста Олексія Надемлінського. Громадянина України. Дипломанта МКФ «Кінологос-2011» і срібного переможця «Корнійчуківської премії» 2013 року. Члена Національної Спілки Пісьменників України. Пишу книжки українською та російською мовами. І блог цей - двома мовами.
Кацусика Хокусай (яп. 葛飾 北斎?); 1760, Эдо (ныне Токио) — 10 мая 1849, там же) — великий японский художник укиё-э, иллюстратор, гравёр периода Эдо. Работал под множеством псевдонимов. Является одним из самых известных на Западе японских гравёров, примечательнейший мастер завершающего периода японской ксилографии.
Здибалися якось двоє буддійських ченців.
— Чим займаєшся? — запитав перший.
— Дивлюся, як ростуть дерева, — відповів другий.
— Усе метушишся, — зітхнув перший.
Чомусь згадався цей досить давній анекдот.
…У жовтні мав я дві зустрічі з читачами.
Перша зустріч — з учнями одеського ліцею № 5.
Мої батьки були 1937 та 1938 років народження й вважалися дітьми війни. Чи міг я подумати, що мені доведеться виступати перед дітьми війни двадцять першого століття? І в найжахливішому сні такого не бачив.
Ні, нічого страшного з нашими дітьми не сталося. Діти як діти, тільки вони трохи інші. Війна змінила всіх нас.
Ліцей № 5 розташований на межі двох історичних районів Одеси — Слобідки та Молдаванки. А район Одеси накладає свій відбиток на вдачу його мешканця. Дрібку чимось ледь помітну, але все ж особливу колоритність.
Говорили про книжки, про те, як самому вигадати сюжет для книги.
Друга зустріч відбулася в ліцеї № 43. Він розташований, можна сказати, у самому серці Одеси. Будівля другої половини дев'ятнадцятого століття. Невелика, але затишна зала шкільної бібліотеки. З каміном! Зустріч вийшла дуже теплою, затишно-камерною. Говорили про книжки, рідне місто…
Слід сказати, що і в першому, і в другому випадку обійшлося без повітряних тривог.
А до того, що в житті трапляються миті, коли кожній людині потрібно зупинитися й озирнутися довкола. Ну а дитячому письменникові важливо відчувати свого читача. І ці зустрічі подарували мені таку можливість.
Дякую!
Искусство Японии — такое же загадочное, как и сама Япония.
Utagawa Kuniyoshi (1797-1861)
Актори кажуть так: «Зі сцени треба йти вчасно — поки глядач шкодує про твій відхід, а не мріє про нього».
Специфіка письменницької професії: у нашій країні вона ніби й є, але фактично її немає. Можна видати десяток книг у солідних видавництвах, але повноцінно прогодуватися за їхній рахунок… ах і на жаль. Вже й не кажу про те, що багато авторів просто видають книжки власним коштом.
Мені не хочеться розвивати сьогодні цю тему. Скажу лише, що сім із половиною років тому був змушений шукати щось більш приземлене, аніж написання дитячих книжок. Вибір упав на… дитячі бібліотеки. Хоча заробітки бібліотекарів в Україні не витримують жодної критики.
Але, чесно кажучи, жалю щодо рішення піти працювати до дитячої бібліотеки в мене немає. Тут я ближче познайомився і здружився з багатьма чудовими людьми — згадувати їх усіх не буду (зрештою, вони самі все це знають). Скажу лише, що завдяки цим людям я краще зрозумів сучасну дитячу літературу. За що я їм безмежно вдячний.
І ось пенсія мені призначена. І настав мій час серйозно повернутися до літератури. Я не прощаюся з моїми друзями-бібліотекарями. Я кажу вам — До побачення! Сподіваюся, ми ще зустрінемося. Так, ми обов'язково зустрінемося!
Ваш Олексій Надемлінський
31 жовтня — день пам’яті друга та вчителя — Володимира Григоровича Рутківського
Актеры говорят так:
«Со сцены нужно уходить вовремя — пока зритель сожалеет о твоём уходе, а не мечтает о нём».
Специфика писательской профессии: в нашей стране она вроде бы и есть, но фактически ее нет. Можно издать десяток книг в солидных издательствах, но полноценно прокормиться за ее счет… ах и увы. Я уже не говорю о том, что многие авторы просто издают книги за свой счет.
Мне не хочется развивать сегодня эту тему дальше. Скажу только, что семь с половиной лет назад был вынужден искать что-то более приземленное, чем написание детских книг. Выбор пал на… детские библиотеки. Хотя, заработки библиотекарей в Украине не выдерживают никакой критики.
Но честно говоря, сожаления по поводу этого решения у меня нет. Тут я познакомился ближе и сдружился со многими замечательными людьми - перечислять их всех не буду (в конце концов они сами все это знают). Скажу только, что благодаря этим людям я лучше понял современную детскую литературу. За что я им безмерно благодарен.
И вот пенсия мне назначена. И пришло мне время всерьез вернуться к литературе. Я не прощаюсь с моими друзьями-библиотекарями. Я говорю вам — До свиданья! Надеюсь, мы еще встретимся. Мы обязательно встретимся!
Ваш Алексей Надэмлинский
31 октября день памяти друга и учителя - Владимира Григорьевича Рутковского
Делать погоду
В одесском языке выражение «делать погоду» означает играть решающую роль, иметь определяющее значение или оказывать ключевое влияние на ход событий.
Когда в Одессе говорят, что кто-то или что-то «делает погоду», имеют в виду, что именно этот фактор, человек или сумма денег принципиально меняют суть дела. Соответственно, фраза в отрицательной форме — «это не делает погоды» — означает, что обстоятельство несущественно и им можно пренебречь.
Оттенки значения:
Влияние и авторитет: О весомом человеке в компании или обществе могут сказать: «Он там делает всю погоду» (то есть всё зависит только от него).
Финансы и сделки: Часто применяется в торговле и бытовых вопросах, когда речь идет о сумме или уступке, которая кардинально меняет выгоду.
Типичные примеры речи:
«Добавь еще пятьдесят гривен, они тебе погоды не сделают, а человеку приятно!»
«Шо ты с ним споришь? Его мнение тут ровно никакой погоды не делает».
