«Ще до війни»
(с) Олексій Надемлінський
«У прикордонному сленгу та професійній термінології «копець» (наголос на першому складі — ко́пець) — це не те, що ви подумали, а важливий навігаційний і юридичний об'єкт.
Це прикордонний знак, що представляє собою спеціально насипаний пагорб землі або обкладений камінням горб, на вершині якого встановлюється розпізнавальний стовп».
(з «розмови» з ШІ)
Мої батьки народилися відповідно в 1938 і 1937 роках.
З 2004 року їх стали офіційно називати «діти війни», і чомусь для мене це словосполучення зазвучало якось канцеляро-бюрократично. Втім, батько помер набагато раніше 2004 року.
...Скільки я себе пам'ятаю, в нашому домі досить часто звучала фраза: «Ще до війни». І в дитячій голові склався образ «До війни». Такий собі стовп, схожий на прикордонний.А потім наприкінці 1979 року вторгнення радянських військ в Афганістан. Мені дев'ятнадцять років. Дуже добре пам'ятаю свої перші думки при звістці про це. Дуже крамольні: догралися старі пердуни зі своєю боротьбою за мир. І питання... питання... Який такий «обмежений контингент»? І який такий у громадян СРСР «інетернаціональний обов'язок» перед якимось Афганістаном, який половина цих самих громадян на карті не відразу знайдуть? Хто коли заборгував?
Трохи пізніше з'явився анекдот:
















