Актори
кажуть так: «Зі сцени треба йти вчасно
— поки глядач шкодує про твій відхід,
а не мріє про нього».
Специфіка
письменницької професії: у нашій країні
вона ніби й є, але фактично її немає.
Можна видати десяток книг у солідних
видавництвах, але повноцінно прогодуватися
за їхній рахунок… ах і на жаль. Вже й не
кажу про те, що багато авторів просто
видають книжки власним коштом.
Мені
не хочеться розвивати сьогодні цю тему.
Скажу лише, що сім із половиною років
тому був змушений шукати щось більш
приземлене, аніж написання дитячих
книжок. Вибір упав на… дитячі бібліотеки.
Хоча заробітки бібліотекарів в Україні
не витримують жодної критики.
Але,
чесно кажучи, жалю щодо рішення піти
працювати до дитячої бібліотеки в мене
немає. Тут я ближче познайомився і
здружився з багатьма чудовими людьми
— згадувати їх усіх не буду (зрештою,
вони самі все це знають). Скажу лише, що
завдяки цим людям я краще зрозумів
сучасну дитячу літературу. За що я їм
безмежно вдячний.
І
ось пенсія мені призначена. І настав
мій час серйозно повернутися до
літератури. Я не прощаюся з моїми
друзями-бібліотекарями. Я кажу вам —
До побачення! Сподіваюся, ми ще
зустрінемося. Так, ми обов'язково
зустрінемося!
Ваш Олексій Надемлінський
31 жовтня — день пам’яті друга та вчителя — Володимира Григоровича Рутківського
Мои последние авторские статьи, статьи обо мне и статьи моих друзей