Падіння?

пятница, 19 января 2024 г.

Падіння?

(с) Олексій Надемлінський

Війна загострює всі почуття. А ще в голову лізуть усілякі запитання, які навряд чи можуть з'явитися в мирний час. Наприклад, а чи потрібні під час війни дитячі письменники?

...У січні 2024 року в моєму місті погода піднесла сюрприз - сніг. Зима і сніг, уявляєте? У нас колись ходив такий жарт: два мішки снігу і в Одесі настає стихійне лихо. Ще це стихійне лихо називалося серед одеситів коротше - сракопад. Але цього разу стихійне лихо не відбулося.

А я все ж розтягнувся. Тобто впав. Впав голосно. На весь зріст. З рюкзаком і великим пакетом сміття - до сміттєвого контейнера залишалося метрів двадцять. Розтягнувся на очах двох молоденьких солдатів, які чергували на блокпосту.

У сміттєвому пакеті голосно розбилося щось скляне. І що там було скляне?

Так, я впав дуже голосно. Але ще голосніше я вилаявся.

І тут чую - один із солдатів каже іншому:

- Потрібно підняти - в Україні письменники на блокпостах не валяються.

Власне від цієї фрази я здивувався. Сильно. Навіть більше, ніж від свого падіння. Я не естрадна зірка і не кіноактор, щоб мене впізнавали на вулиці. Та й хто нині знає письменників в обличчя? І тим більше дитячих.

Мені допомогли встати на ноги.

- Звідки ви знаєте, що я письменник? - запитую.

Солдат:

- Просто п'ять років тому ви в нас у школі виступали. Якщо чесно, то прізвища не пам'ятаю, але папугу і те, що ви Олексій Юрійович, запам'ятав.

Я подивився на солдата. Зовсім хлопчисько. Трохи більше двадцяти років.

Я подякував хлопцям. І назвав своє прізвище.

Потім я йшов у своїх справах і думав - ось так кілька років сумніваєшся: чи потрібні твої книжки в умовах війни? Чи не марні твої зустрічі з читачами... і тут одна така зустріч робить усі твої сумніви просто смішними.

Я потер забитий бік. Щоб зрозуміти це, не шкода заробити кілька синців.

січень 2024 рік

(с) Олексій Надемлінський

an61@ukr.net

Мои последние авторские статьи, статьи обо мне и статьи моих друзей