Страницы

О моих учителях

Мне интересно многое: живопись, современный арт, старые фотографии и много еще чего.

Если же кого-то интересует моя особа и мое творчество, то советую воспользоваться навигацией (та, что на строку выше). Там я в какой-то мере систематизировал личную информацию.

воскресенье, 6 марта 2022 г.

Одеський характер

 

ХХІ століття. Нотатки під час війни

Фото з відкритих джерел

   

    Ніколи не думав, що колись доведеться писати нотатки під час війни.

    Але ні – довелося. Почалося це близько 5 ранку 24 лютого. Я прокинувся від того, що тремтять шибки у вікнах. Вибуху не було чути. То був постріл українських ППО. А потім ще й ще. У напівсонному мозку промайнуло: «Війна».

 

    ...Третій день російсько-української війни...

   Відбій повітряної тривоги. Вийшов зі свого притулку на світ божий. Закурив. Дивлюся – неквапливо йде знайомий із сусіднього будинку. Знайомому цьому багато років. Я, скажімо так, не хлопчик. А він — старший за мене. І спокійно так іде від бювету з двома каністрами. Йому назустріч іде мій сусід приблизно того ж віку.

    - Звідки йдеш? - запитав мій сусід.

    - Так, ось, водички питної в бюветі набрав, - спокійно відповів знайомий.

   - Тривогу чув?

   - Чув!

   - І що?

   Знайомий поставив одну каністру на асфальт і зробив кудись убік непристойний жест.

   ...Дев'ятий день російсько-української війни...

   Шок пройшов. Але до сирени повітряної тривоги я так і не звик. Підозрюю, що до неї взагалі ніколи не можна звикнути. Ніяк. У всякому разі, мені це не вдається. Хоча вони й повторюються регулярно по два-три рази на добу. Найчастіше – вночі.

   Того дня було, здається, дві повітряні тривоги. Усі вони застали мене вдома. Після обіду вийшов із собакою на прогулянку. Надворі було досить людно. І раптом заверещали сирени.

   Декілька людей прискорило крок. Інші не відреагували ніяк - як йшли, так і йшли. Троє курили біля під'їзду. Один із них скривився і вилаявся. Інший повідомив:

   - У будинок на Шкільному аеродромі ракета потрапила, чули?    

    - Чули, звісно.

   - А я в партизани піду. У тероборону не взяли – кажуть старий. Точно до партизанів піду.

    - Гаразд, пішли поки що в підвал.

   Я теж поквапився в укриття.

   Спокій та впевненість цих одеситів викликає лише повагу.

   Ось це - справжній одеський характер.


5 березня 2022 року

(десятий день російсько-української війни)

 

(с) Олексій Надемлінський

 

Мои последние авторские статьи, статьи обо мне и статьи моих друзей
 
 
 
 
 

Восстание машин, или Всех выпускать, никого не впускать! 

 


 

1 комментарий: