Оповідання для дітей. Україномовний варіант.
Посилання на російськомовний варіант.
(с) Олексій Надемлінський
А пов'язано воно з балетом.
Я в той час збирався піти до першого класу. Мої батьки сказали, що я вже «доріс» не тільки до школи, але і до балету. І вони вирішили повести мене в одеський театр опери та балету... На біду - мою та балету - для першого відвідування був обраний «Лускунчик».
До цього походу, як я зараз розумію, мої батьки підійшли дуже серйозно.
Мені була прочитана казка Ернста Гофмана «Лускунчик і мишачий король», по якій був поставлений балет. Казка вразила мене. Я чекав заповітного дня, коли ж побачу цю казку на сцені.
Головне питання, яке мене хвилювало: як на сцені покажуть Мишачого Короля. Відсутністю фантазії я ніколи не страждав, але все ж не міг цього уявити себе. То мені здавалося, що на сцені буде встановлено велике збільшувальне скло - адже миші дуже маленькі. А то я думав, що глядачам будуть видаватися великі «капітанські» біноклі.
Кожен день я вигадував все нові і нові варіанти, а щовечора просив батьків почитати на ніч «Лускунчика». Батьки зітхали, але все ж читали. А я слухав і уявляв все це на сцені.
Зараз я підозрюю, що батьки вже самі були не раді тому, то повідомили мені про цей похід наперед за два тижні.
І ось нарешті настав той самий день.
Театр вразив мене - я опинився всередині справжнього палацу: навколо мармур, оксамит, кришталь, дзеркала і позолота! Я був у шоці.
А другим потрясінням стала сама вистава. Зараз можу сказати, що більшого розчарування у мене в житті не було. Зовсім ніколи не було.
Це почуття було дуже сильним: замість мишей та Мишачого Короля я побачив здоровенних дядьків в трико, від стрибків яких поскрипували дошки сцени - ми сиділи у першому ряду і мені здавалося, що кілька разів я навіть побачив, як зі сцени вискочили старі цвяхи. На мишей ті дядьки навіть приблизно не були схожі.
А після вистави я так і не зміг пояснити батькам, чому мені не сподобалась вистава. Намагався, але не зміг.
Після цього я ще років двадцять п'ять не міг дивитися балет. Не розумів я цього мистецтва.
Але потім все закінчилося добре - і для мене, і для балету. Моя молодша дочка виросла і стала хореографом, тобто людиною, яка професійно займається танцями.
І танці я полюбив. І балет. І навіть іноді ходжу в театр дивитися балет.
Але спогади про розчарування дитинства все ж таки залишились.
(с) Олексій Надемлінський
.jpg)
Комментариев нет:
Отправить комментарий