Клаптева ковдра спогадів. На вулиці Пастера

пятница, 3 марта 2023 г.

Клаптева ковдра спогадів. На вулиці Пастера

(с) Олексій Надемлінський

Клаптева ковдра спогадів

(В.Рутківський - людина та письменник)

Цей текст увійшов до збірки

Володимир Рутківський: У житті та культурі України. Книга памʼяті / упоряд. І.Іщук, О.Надемлінський. - Одеса, 2022. - 84 ст.

При його використанні посилання на автора є обов'язковим!

Фото з архіву автора. Зліва направа - В.Рутківський, Н.Кавун, О.Надемлінський

На вулиці Пастера

Було це, здається, 2017 року. Можливо, у 2018 році. Вже не пам'ятаю точно.

Точно пам'ятаю одне, що це було після вистави-форуму “Українська книга на Одещині”. Після цього заходу чотири одеські дитячі письменники йшли вулицею Пастера.

Размовляли про різне. Якось так вийшло, що наша компанія розтяглися по вулиці. Володимир Григорович, і я випадково виявилися далеко попереду.

Зупинилися в очікуванні, коли решта наздоженуть нас. Підозрюю, що також випадково ми зупинилися поряд з будівлею Академії холоду. Володимир Григорович зауважив:

– У цьому інституті я провчився рік.

– Він тоді був Інститутом харчової та холодильної промисловості, - сказав я.

Володимир Григорович кивнув:

– І тоді ж я познайомився з Одесою та одеситами. Приїхав я в 1955 році до Одеси вступати до інституту та питаю у перехожої одеситки: “Де вулиця Радянської Армії?” Вона тільки плечима знизує. Я піднімаю очі і читаю на табличці будинку: “Вулиця Радянської Армії”. Кажу їй: “Так ось вона”. А тітка мені у відповідь здивовано: “А я все життя вважала, що це Преображенська”. Цілий рік я провчився на факультеті виноградарства та виноробства. А потім перевівся до Політеху.

Я зітхнув:

- У цьому інституті я усі п'ять років провчився. На факультеті кріогенної техніки.

Ті, що відстали, вже наздогнали нас. І вони чули кінець нашої розмови.

- І я також, - сказав Олександр Макаров.

– А я в будівлі навпроти. На факультеті молекулярної електроніки, - Інна Іщук махнула у бік Одеського університету.

- Чотири дитячі письменники та всі технарі. Чи не дивно це? - помітив хтось із нас.

– Дивно чи ні, але такий факт має місце, – зауважив Володимир Григорович.

І ми пішли далі. Розмова тривала. Про що? Не пам'ятаю. Але було цікаво – це пам'ятаю точно!

...Згадок про рік навчання В.Г Рутковського в одеському інституті харчової та холодильної промисловості я не зустрічав у жодній з його біографій. Чому? Біографи не вважали це несуттєвим? Чи Володимир Григорович вважав цей факт несуттєвим? Або... Я не маю відповіді.

У мене залишився тільки такий спогад про розмову з метром.

Я написав ці рядки і подумав: після таких розмов з майстром часто залишався післясмак - дуже приємний, але з легким сумом. Я не буду та й не хочу шукати причин цього смутку. Просто фіксую свої відчуття.

(с) Олексій Надемлінський

an61@ukr.net

Цей текст увійшов до збірки

При його використанні посилання на автора є обов'язковим!

Мои последние авторские статьи, статьи обо мне и статьи моих друзей