А пічка ж все ж горить!
18 листопада 2023 року
(с) Алексей Надэмлинский
В останні 20-30 років зима приходить до нас без осені. Ну, так. Було пекло, від якогго ми знемагали. Потім перепочинок і бах - одеська Зима: болото, бруд, сракопад, два мішки снігу на Одесу і катаклізм...
Настав той період, коли одесити задаються питанням - а коли ввімкнуть опалення?
Мені пощастило - у мене ОАГВ. Агрегат Опалювальний Газовий Водогрійний. 60-х.
...Я пам'ятаю кінець 60-х, коли його ставили. Тоді проходила газифікація Одеси. Сусіди тоді пересварилися - ставити ОАГВ чи чекати центрального опалення.
...Я пам'ятаю початок 60-х, коли було пічне опалення. Пам'ятаю холод дитинства, коли мене не випускали в туалет без шапки. А баба Паша норовила мене ще й у валянки впихнути. А туалет той був у кінці коридору нашої комунальної квартири.
Пам'ятаю найбільшу розвагу дитинства - піти з батьком до сараю і нарубати дров на розпалювання. Пам'ятаю тепло грубки... я грів руки і згадував казки - про Лускунчика, бабу Ягу і Котигорошка.
Проведення газу в Одесі здавалося більшим, ніж політ Гагаріна в космос.
Років через 25-30, коли в нас з'явилася типу дача - хата в селі - з пічкою, то мене наздогнали дитячі спогади: ту піч я топив сам. А потім дивився на вогонь, грів руки. Але вже не згадував казки - я вигадував їх. Але не записував їх - уявляв себе "дорослим" письменником, не підозрюючи, що я дитячий... але тоді я цього не знав. Та й поняття "дитячий письменник" до 2000-х звучало знущально.
Утім, розповідь не про те.
Так от: мені пощастило - у мене ОАГВ. Агрегат опалювальний газовий водогрійний. 60-х
Сто разів збирався його замінити. Ну не сто, а рази три точно. На сучасний. Двоконурний. З електронікою. Але навіть моя комп'ютерна просунутість чомусь пручалася.
Читаю зараз соцмережі: проблем багато. Власники ОАГВ мовчать. У них цих проблем немає. Є інші. Економічні.
Холодно у квартирі. Увімкнув свою "грубку". Почала гріти.
Сів перед котлом. Захотілося закурити. Але згадав, що цього літа кинув.
Господи, скільки років минуло!
У цій квартирі прожив зі мною, окрім людей, один кролик, три собаки, чотири цуценята і чотири кішки...
За вікном дощ. Вогонь горить. Спогади дістають.
У квартирі менше 60 "квадратів" жило 5 душ дорослих і 3 дітей...
Мені тепло.
Від ОАГВ.
Від спогадів.
Від друзів, яких стає періодично дедалі менше, але потім... потім раптом підтягується молодь. І знаходяться зовсім молоді, які раптом кажуть: можна вам говорити ти? Я дозволяю, а в душі радію: значить, я (60+) у чомусь близький поколінню 30+? Чи я помиляюся?
Мені тепло від цього... навіть від того, що помиляюся. Іноді краще радіти помилці.
Мені тепло навіть тоді, коли в мене стріляють на кшталт "брати" (так і хочеться запитати в тієї моєї мами: а що абортів у той час не робили?).
Хтось ще думає, що нас можна зламати?
Нам тепло. Останні років десять ми стали обійматися при зустрічі, якщо бачилися навіть зовсім недавно. До того... до 2014 року молоді жінки запитували в мене: можна вас обійняти? Зараз не питають - ми просто обіймаємося. Ми зігріваємо одна одну теплом своєї душі.
Який там шлімазл під керівництвом учня шмаровоза намагається налякати нас холодомором?
Пічка-то горить.
Серця гріють.
Все буде Україна!
Малюнок - мій. Колись бавився з комп'ютерною графікою.
(с) Алексей Надэмлинский
Спогади про гречку
(укр. вар)
Комментариев нет:
Отправить комментарий