(с) Олексій Надемлінський
Згадався діалог із мого дитинства. Діалог цей повторювався не один раз.
... Кінець 60-х років минулого століття.
Бабуся запитує:
- Льошо, хочеш на обід гречаної каші?
- Ні! - відповідав я.
І не тому, що не любив гречаної каші. Я просто знав: бабуся посадить мене перебирати гречану крупу, яка продавалася вкрай брудною: з якимось камінням, гілками та іншим явно неїстівним сміттям.
А перебирати крупу - заняття нудне.
Коли я подорослішав, а якість гречаної крупи залишилася на тому ж рівні, то в мене в голові крутилося нав'язливе запитання: цікаво, а десь у світі ще перебирають гречану крупу?
У період, коли СРСР робив останні зітхання, коли моя мама перебирала гречану крупу, я кепкував: "Те, як у нас перебирають гречану крупу, можна знімати на плівку і продавати Голлівуду для фільмів жахів".
Я тоді не знав, що гречку їли переважно в Україні, Польщі, Білорусі та Росії. Покажи гречку болгарину - він сильно здивується і може запитати: "А що це таке?"
...СРСР пішов у минуле і якось зовсім непомітно зникла необхідність перебирати гречану крупу.
Джерело брудної гречки - СРСР? Чи в СРСР не могли навіть гречку чистою випускати?
Швидше за все останнє.
(с) Олексій Надемлінський
Комментариев нет:
Отправить комментарий