Два жуки

пятница, 30 июня 2023 г.

Два жуки

(с) Олексій Надемлінський

(міська екологічна казка)

В одному старому лісі жили-були два друга: Жук-Олень та Жук-Носоріг.

Жук-Носоріг був маленьким таким здорованем: маленький, кремезний, з рогом на голові - справжнісінький носоріг тільки зі світу комах. Його тому так і називали.

А ще був наш жук мовчуном.

Чого про його друга не скажеш. Жук-Олень вмів розмовляти: стрекотів щось, але що саме - його друг зрозуміти не міг. Втім, це друзів не бентежило - адже для справжньої дружби важливі не слова, а розуміння. Вони були дуже різними, але це анітрохи не заважало їх дружбу.

Жук-Олень був коричневого кольору і дуже великим - розміром з дитячу долоньку. На голові у нього росло два страхітливих роги. Але ці «роги» насправді зовсім навіть не роги, а верхні щелепи. Незважаючи на страшний вигляд, ці «роги» тільки виглядали так і були більше, що називається, для краси, а вірніше було б сказати - для залякування ворогів.

Жили друзі в порохнявому пні, який перебував, як вже було сказано, в старому лісі.

Познайомилися вони давно - кілька років тому, коли були ще незграбними маленькими личинками.

Жили собі друзі в своєму пні, роблячи його з кожним днем все більше порохнявим і тим самим переробляли вже мертвий пень. Ось так жуки звільняли місце для нового дерева, яке потім повинно було вирости на місці цього пня.

Але тут прийшли люди. Вони вважали, що краще і швидше впораються з прибиранням порохнявого пня, ніж самі мешканці лісу. Про те, що над цим вже працюють жуки - люди не замислювалися.

Не думали вони також й про те, що порохнявий пень для когось рідна хата.

І залишилися друзі без хати. Шукати нову в старому лісі було марно - після людей в ньому не залишилося жодного порохнявого пня.

І полетіли друзі на дальнє світло. Їм здавалося, що там, далеко знаходиться Великий Ліс. А світло - це сигнал-запрошення від якихось таємничих світлячків.

І полетіли вони на це світло.

Довго чи коротко, а прилетіли вони. Але потрапили друзі не до лісу, а до міста.

А місто - це такий ліс, але з бетону, скла та металу. І він зовсім не підходить для життя жуків зі справжнього лісу.

Друзі швидко зрозуміли це - вони скоро вдарилися об скло вітрини та приголомшені впали на твердий асфальт. По ньому стукали важкі підошви людського взуття, а де-не-де проносилися смертоносні для жуків автомобільні шини.

На їхнє щастя повз проходив чоловік зі своїм маленьким сином.

Батько щось сказав хлопчику, і вони забрали жуків з собою. Ніч жуки провели в темній коробці, а вранці люди віднесли невдалих мандрівників в парк. І випустили їх там.

У парку жуки дуже швидко знайшли невелике, але затишне дупло в дереві. І почали там жити.

Любий друже! Якщо ти живеш в місті і тобі зустрінуться такі жуки, зроби як хлопчик з цієї казки - віднеси жука в парк або хоча б до найближчого дерева. Таких жуків з кожним днем залишається все менше і менше. Разом не дамо таким дивним жукам пропасти зовсім.