Почему именно пятница?

Алексей Надэмлинский

 an61@ukr.net 

    Этот вопрос очень часто задают мне. А в последнее время чаще.

    Внимательный читатель моего блога замечает (да я и не скрываю этого), что мои авторские тексты (в том числе и графические ) появляются по пятницам.

    Почему так?

    Можно ответить коротко: историчеки сложилось.

    Ели же кому-то хочется более развернутый ответ, то…

    Первый мой литературный герой — попугай Соломон ХІІ, который рассказывал детям сказки и познавательные истории. Придуман он был давно — в 1997 году.

    - Рассказываю только по пятницам. Вечером, - сказал Соломон.

    А почему он так сказал? Кто может сказать, что и почему пришло в голову говорливому попугаю? Он, конечно, мой герой, но не настолько он подконтролен мне.

    Осталась традиция.

    Вот я делюсь своим авторским материалам по пятницам. Это не всегда признаться у меня выходит, но…

Алексей Надэмлинский

 an61@ukr.net

 

 

 

Мои последние авторские статьи, статьи обо мне и статьи моих друзей

  

 

 

 

Алексей Надэмлинский

Почему именно пятница?

 

Олексій Надемлінський 

Чому саме п'ятниця?

 

«Барабулька № 8»

Надэмлизм цвета кофе

от 20 марта 2026 г.

Надэмлизмы разных лет 

 Надэмлизм от 18 марта 2026 г.

Подорож за книгами Олексія Надемлінського

 

 

Подорож за книгами Олексія Надемлінського

 

    В середині лютого (а якщо точно - 19 лютого) відбулася моя зустріч з читачами. Це були учні 3-го класу Одеської гімназії №52.  

     Ось що було написали в соціальних мережах:

    "Під час заходу «Подорож за книгами Олексія Надемлінського» діти дізналися багато цікавого про життя місцевих юних відьмачок, побували у дивовижній пластиліновій країні та навіть поговорили про смачну одеську кухню. Розмова вийшла живою, веселою та дуже різноманітною!

    Юні читачі із захопленням слухали автора, ставили запитання та ділилися власними враженнями від прочитаного. Зустріч подарувала натхнення читати, мріяти і відкривати нові книжкові світи." 

    А мені... мені, як письменнику було приємно зустрітися з читачами, зустрітися всупереч регулярним нальотам дронів, дефіциту електроенергії та зимі... Втім, весна вже скоро!

    Особлива подяка колективу Обласної дитячої бібліотеки за організовану зустріч! 

Ваш Олексій Надемлінський

Перелетная Сова

 

 

 

Перелетная Сова

(с) Алексей Надэмлинский

 an61@ukr.net 

    Волшебный Лес продолжает удивлять.

    Вот, к примеру, Странная Сова. Раньше она была Мудрой Совой А после истории с Ослом Сова стала Странной. Впрочем, об истории с Ослом я уже рассказывал и к этой истории она не имеет никакого отношения.

    Вдруг ни с того ни с сего Сова решила что она не просто птица, а перелётная птица. Известно что птицы бывают перелётные и оседлые.

    Перелетные на зиму улетают на Юг, а оседлые никуда не улетают, а сидят на одном месте.

    Сова к перелётным птицам не имеет никакого отношения. Но наша Сова то ли об этом не знала, то ли сдела вид, что это ей неизвестно.

    Так вот она, как говорится, собрала свои вещички и улетела в тёплые края.

Нарезка современной истории бритвой Оккама

  

(Литературное хулиганство)

Нарезка современной истории бритвой Оккама 

 

(с) Алексей Надэмлинский

 an61@ukr.net 

Ил. сделана ИИ.  Стиль - Альфонс Муха.

    И шел наш Самурай дальше этим дивным городом, пока не дошел до небольшого сквера.

    Надо сказать, что жара стояла страшная. И испытал наш герой жажду небывалую.

    Купил самурай у уличного торговца бутылку воды и присел с ней на край лавочки.

    На другом конце той же лавочки уже сидело двое мужчин преклонного возраста, и они вели непринужденную, почти светскую беседу.

    - Какую великую страну потеряли! - проворчал один.

    - Исчезла она, пропала, растворилась без осадка, - скорбно подхватил второй.

    Оба синхронно вздохнули.

    - А какое было там вкусное мороженое.

    - Да.

    - А все те враги-соседи, что хотели нас развалить. И развалили.

    - Нет, это все тот перестройщик, что ничего не строил, но все перестраивал... Доперестраивал...

    ...Бритва в кармане Самурая зашевелилась и нагрелась. Кажется, она стала говорить сама, но голосом Самурая:

    - Все гораздо проще, чем вам кажется.

"Сбой в Матрице"

 

(с) Алексей Надэмлинский

an61@ukr.net 

Сбой в Матрице

    Работаю в детской библиотеке.

    Находится она на Европейской / бывшей Екатерининской/ бывшей Карла Маркса... дальше не буду...

    В любой профессии при любой должности бывают тяжелые дни.

    Вот коротко об одном таком моем дне. Запись сделана сразу после события.

    Сегодня в дурдоме, кажется, день открытых дверей.

    С самого утра к моему коллеге пришел мужик и сразу взял быка за рога - тычит ему деньги и лепечет:

    - Мені шкарпетки потрібні!

«Пластилінова країна Івана Вовка»

 

 

     Якраз під новий рік у видавництві Друк-Південь вийшла моя книжка «Пластилінова країна Івана Вовка». Це міська казка. Про те, що дива бувають, якщо в них дуже вірити.   

          Герой книги - дев'ятирічний хлопчик, який так любить ліпити з пластиліну, що його фігурки оживають. Щоправда, сам хлопчик про це не знає. 

    Я намагався не зрадити своєму принципу - написав про те, про що сам хотів прочитати в дитинстві. 

 

 З повагою, 

Олексій Надемлінський

Мои последние авторские статьи, статьи обо мне и статьи моих друзей

 

 

 

«Пластилінова країна Івана Вовка»

Надэмлизм. Из серии "Я не старый, я - древний!"

Красный свет светофора

 

 

Красный свет светофора

 

(с) Олексій Надемлінський

 an61@ukr.net 

 

    Юмор и шутки военного времени значитально отличаются от мирных шуток.

    А военные будни даже в тылу отличаются от мирных будней. Но выходные дни военного времени все же отличаются от будничных дней того же времени.

    Во всяком случаем утром в выходные дни в тылу в городах на улицах меньше людей.

    Вот и в то субботнее утро я вышел рано из дома в магазин. Улицы были пусты. В будни эти улицы забиты автомобилями. А в то утро они были пусты. Да что там автомобили — людей почти не было.

Одесская ротонда Городского сада

 

(с) Алексей Надэмлинский

an61@ukr.net 

 

  Одесская ротонда Городского сада

    Когда живешь достаточно долго в одном городе, то некоторые места становятся знаковыми.

    Для меня таким местом в Одессе стала Ротонда Городского сада.

    С точки зрения истории это сооружение не такое уж и старое - появилось в нашем городе почти в середине двадцатого века. Но для меня оно несомненно историческое - ибо было всегда, так как явно старше меня.

    Когда я был студентом Одесского технологического института холодильной промышленности, то наша альма матер находилась буквально в двух шагах от Городского сада.

УЧЗ та дитячі письменники у листопаді

     19 листопада відбулося чергове засідання Об'єднання одеських дитячих письменників.

 

    Дитячі письменники... щоб писати для дітей, потрібно самому бути трохи дитиною. А може й не трохи? У всякому разі це засідання довело, що всі одеські дитячі письменники залишилися дітьми. 

Друге життя моєї книги «Маленька Відьма та Кір»

 

    Зовсім забув. Пишу ці рядки з явним запізненням. 

    Річ у тім, що останнім часом спалахнув інтерес до моєї книжки «Маленька Відьма та Кір», що вийшла ще 2018 року. 

    У приміщенні Арт-простору КУ ЦМБС для дітей було проведено вікторину за книжкою. І конкурс на кращий малюнок-ілюстрацію. 

 

 

    Брали участь у вікторині учні 5 - 6 класу одеського юридичного ліцею.

     Переможцем вікторини стала Діана Гузинська, а серед малюнків переміг Гліб Степанов.

 Призи переможцям - журнал «Барабулька» з автографами одеських дитячих письменників.

Про автоэпитафии

 

 

 

(с) Алексей Надэмлинский

 an61@ukr.net 

   Честно говоря, я не знаю, зачем поэты пишут автоэпитафии. Впрочем, я не поэт. Я - прозаик. Стихи пишу очень редко. Они у меня пишутся как-то сами собой. Помимо меня. Прозу я могу контролировать. Стихи у меня появляются неконтролируемо. 

Падение?

 

Падение?

(с) Алексей Надэмлинский

 an61@ukr.net 

 

    Война обостряет все чувства. А еще в голову лезут всякие вопросы, которые вряд ли могут появиться в мирное время. Например, а нужны ли во время войны детские писатели?

    ...В январе 2024 года в моем городе погода преподнесла сюрприз - снег. Зима и снег, представляете? У нас ходила такая шутка: два мешка снега и в Одессе наступает стихийное бедствие. Еще это стихийное бедствие называлось среди одесситов короче - сракопад. Но в этот раз стихийное бедствие не состоялось.

    А я все же растянулся. Громко. Во весь рост. С рюкзаком и большим пакетом мусора - до мусорного контейнера оставалось пройти метров двадцать. Растянулся на глазах двух молоденьких солдат, которые дежурили на блокпосту.

Зустрічі з читачами в умовах війни

 

(с) Олексій Надемлінський

 an61@ukr.net 

    За всього мого досвіду зустрічей із читачами такої зустрічі в мене ще не було.

    Це якраз той випадок, коли історія з життя цілком може стати сюжетом для оповідання. Без будь-яких додаткових фантазій.

    Почалося все просто: мені зателефонували і запросили до ліцею №12 - провести зустріч із читачами. Коли ти - автор кількох книжок для дітей, то це звична справа. За п'ятнадцять з гаком років до цього звикаєш.

    Домовилися на вівторок. А в неділю розігрався шторм. І в понеділок стало ясно, що у вівторок зустрічі не буде. Перенесли.

    Їду в призначений день.

Встречи с читателями в условиях войны

 

(с) Алексей Надэмлинский

 an61@ukr.net 

 

 

    При всем моем опыте встреч с читателями такой встречи у меня еще не было.

    Это как раз тот случай, когда история из жизни вполне может стать сюжетом для рассказа. Без каких-либо дополнительных фантазий.

    Началось все просто: мне позвонили и пригласили в лицей №12 — провести встречу с читателями. Когда ты — автор нескольких книг для детей, то это обычное дело. За пятнадцать с лишним лет к этому привыкаешь.

А пічка ж все ж горить!

 

А пічка ж все ж горить!

 

18 листопада 2023 року

(с) Алексей Надэмлинский

 an61@ukr.net 

    В останні 20-30 років зима приходить до нас без осені. Ну, так. Було пекло, від якогго ми знемагали. Потім перепочинок і бах - одеська Зима: болото, бруд, сракопад, два мішки снігу на Одесу і катаклізм...

    Настав той період, коли одесити задаються питанням - а коли ввімкнуть опалення?

    Мені пощастило - у мене ОАГВ. Агрегат Опалювальний Газовий Водогрійний. 60-х.

    ...Я пам'ятаю кінець 60-х, коли його ставили. Тоді проходила газифікація Одеси. Сусіди тоді пересварилися - ставити ОАГВ чи чекати центрального опалення. 

Спогади про 2018 рік

     2018 рік. 

    Одеса. 

    28 липня. 

    Зелена хвиля. Немає коронавірусу. Нема карантину. І живий ще наш метр, друг та вчитель Володимир Рутківський.  І війна тільки дихає в потилицю. А ми всі щасливі.

Творчий шлях Олексія Надемлінського

 

    Олексій Юрійович Надемлінський народився в Одесі 15 квітня 1961 року у сім'ї інженерів. Ріс у типовому одеському дворі з його комунальними кухнями та іншим місцевим колоритом.

    Коли майбутньому письменнику було років п'ять, він стояв перед книжковою полицею домашньої бібліотеки батьків і поставив собі просте запитання: як з'являються книги?Хлопчик ріс, ходив до школи, а питання лишилося.

    У 12 років він написав свою перше оповідання. Потім ходив до шкільного літературного гуртка. У 1978 році отримав першу літературну нагороду – перемогу у Третьій обласній олімпіаді з журналістики. Але в журналістику не пішов, а став студентом Одеського холодильного інституту і за п'ять років став інженером.

Два жуки

 

(с) Олексій Надемлінський 

 an61@ukr.net 

(міська екологічна казка)

В одному старому лісі жили-були два друга: Жук-Олень та Жук-Носоріг.

Жук-Носоріг був маленьким таким здорованем: маленький, кремезний, з рогом на голові - справжнісінький носоріг тільки зі світу комах. Його тому так і називали.

А ще був наш жук мовчуном.

Чого про його друга не скажеш. Жук-Олень вмів розмовляти: стрекотів щось, але що саме - його друг зрозуміти не міг. Втім, це друзів не бентежило - адже для справжньої дружби важливі не слова, а розуміння. Вони були дуже різними, але це анітрохи не заважало їх дружбу.

Жук-Олень був коричневого кольору і дуже великим - розміром з дитячу долоньку. На голові у нього росло два страхітливих роги. Але ці «роги» насправді зовсім навіть не роги, а верхні щелепи. Незважаючи на страшний вигляд, ці «роги» тільки виглядали так і були більше, що називається, для краси, а вірніше було б сказати - для залякування ворогів.