Блог одесского детского писателя и сценариста Алексея Надэмлинского. Гражданина Украины. Дипломанта МКФ "Кинологос-2011" и серебряного победителя "Корнейчуковской премии" 2013 года. Члена НСПУ. Озабоченных проблемами "руського мира" просьба идти по известному маршруту.

Страницы

О моих учителях

Показаны сообщения с ярлыком одесский писатель. Показать все сообщения
Показаны сообщения с ярлыком одесский писатель. Показать все сообщения

пятница, 8 мая 2026 г.

Особенности большой стирки в условиях войны

 

 
 
 
 Фото 1941 года

Особенности большой стирки 

в условиях войны


 
 
(с) Алексей Надэмлинский
 
 

    Зима 2025/2026 была в Одессе самой тяжелой из военных зим.

    Во-первых, она была очень холодной. Я бы сказал, что она была аномально холодной. Честно говоря я давно не мог вспомнить одесскую зиму с миносовой температурой.

    А во-вторых, российские «братья» решили разом освободить нас от электроэнергии, водоснабжения и оптимизма.

    Относительно — они не придумали ничего нового. Из учебников истории и рассказов старых одесситов известно, что летом-осенью 1941 года немецко-румынские фашисткие войска таки-да лишили Одессу водоснабжения. Фашистам ХХ века это удалось. Криворукие последователи их ХХІ века толком не сумели сделать этого — их усилий хватило только на то, что Одесса лишилась пресной воды на несколько дней.

    Одесситы пожали плечами.

    Одесситы сказали старую многозначительную одесскую фразу: «Щаз она войдет!»

    Одесситы достали свои НЗ воды. Ведь в каждой одесской квартире есть такой запас. В Одессе испокон веков с водой периодически случаются перебои. Вот и живут в одесских квартирах баклажки с водой.

    Одесситы достали их, пожали еще раз плечами и все 140 миллионов «добрых братьев соседей» в их глазах сменили свою сексуальную ориентацию. Из этого можно было сделать вывод, что с юмором у соседей вышло еще хуже, чем с водой. 

пятница, 24 апреля 2026 г.

Диалог в аптеке

 



Диалог в аптеке


(с) Алексей Надэмлинский


    Случилось у меня то, что в народе называют двумя словами «прихватило спину». Надо сказать, что мою спину периодически «прихватывает» уже четверть века.

    Конечно, поначалу я ходил по врачебным кабинетам. А потом, как водится, просто свыкся с болячкой и автоматически выработался у меня свой личный протокол лечения. Растирания, прогревания… ну и таблетки… названия и произвожу по известным причинам… но если не помогает, то инъекция в филейную часть.

    ...В общем, захожу в аптеку — пополнить свой запас таблеток. Том очередь — один человек. Женщина. Младше меня. Обсуждает с провизором достоинства и недостатки двух видов свеч от геморроя. И не может определиться. Моя покойная бабушка Паша, которая изъяснялась на мертвом ныне одесском языке. Сказала бы: «Как корову покупают».

    Если кто не знает (и дай бог, не знать), что радикулит имеет особенность — порой в самой неожиданной позе боль внезапно исчезает. И ощущения сродни нирване. И ты боишься сменить позу — только бы не вернулась боль.

четверг, 26 марта 2026 г.

Чому саме п'ятниця?

 

Олексій Надемлінський 

 an61@ukr.net 






    Це питання мені дуже часто задають. А останнім часом ще частіше.

    Уважний читач мого блогу помічає (та я й не приховую цього), що мої авторські тексти (в тому числі й графічні ) з'являються по п'ятницях.

    Чому так?

    Можна відповісти коротко: історично так склалося.

    Якщо ж комусь хочеться більш розгорнуту відповідь, то...

    Мій перший літературний герой — папуга Соломон ХІІ, який розповідав дітям казки та пізнавальні історії. Він був вигаданий давно — у 1997 році.

    - Розповідаю тільки по п'ятницях. Увечері, — сказав Соломон.

    А чому він так сказав? Хто може сказати, що і чому спало на думку балакучому папузі? Він, звичайно, мій герой, але не настільки він підконтрольний мені.

    Залишилася традиція.

    Ось я ділюся своїми авторськими матеріалами по п'ятницях. Це не завжди виходить у мене, але...


Олексій Надемлінський 

 an61@ukr.net 



Мои последние авторские статьи, статьи обо мне и статьи моих друзей

пятница, 20 февраля 2026 г.

Одесская маршрутка

 



(с) Алексей Надэмлинский

 

Одесская маршрутка  

 

    Когда-то особой, чуть ли не самой колоритной группой одесситов считались таксисты. Но все меняется. В наше время пальму первенства заняли водители маршрутного такси. А попросту говоря маршрутчики. Да и маршрутное такси давно уже никто так не называет. А называют просто — машрутка.

    Я уже несколько раз писал о них. Вот еще один эпизод.

    Зима 2026 года. Одесса. Зима достаточно суровая. Морозная. Со снегом (когда такое было?). До работы мне недалеко. В хорошую погоду приятно пройти пешком. Но в мороз ходить по улицам — удовольствие ниже среднего.

    Поэтому пользуюсь маршруткой. Попадаю на одного и того же маршрутчика. Он запоминается сразу.

    Во-первых, женщин он угощает конфетами. А во-вторых, у него потрясающее чувство юмора.

четверг, 16 октября 2025 г.

Катерина Поліщук "Таємниця зниклих ручок"

 

 

Таємниця зниклих ручок

(с) Катерина Поліщук

З дозволу автора розмістив О.Надемлінський



    Жила-була школярка Марійка. Вона була справжньою прихильницею чистоти й порядку. У її пеналі всі олівці лежали, мов   солдати стояли на параді, гумка блищала від частого миття, а лінійка навіть пахла лимоном — бо Марійка протирала її серветкою!

    Та одного дня сталося страшне — зникла ручка!


    Не якась там проста, а її улюблена — синя, з блискітками й котиком на ковпачку.

пятница, 1 августа 2025 г.

Казка про орхідею, що перестала рости

 


Казка про орхідею, що перестала рости

 

(с) Катерина Поліщук

З дозволу автора розмістив О.Надемлінський

 

    У великому теплому саду серед яскравих квітів росла маленька орхідея.

    Вона була точною копією пишної великої орхідеї, яка красувалася неподалік — з тими ж ніжними пелюстками, тим самим кольором і витонченим вигином стебла.

    Усі казали:

    О, яка вона буде гарна, коли виросте!

    Маленька орхідея мріяла про це — стати такою ж, як її мама. Вона тягнулась до сонця, ловила краплі дощу й тихенько росла... 

пятница, 4 апреля 2025 г.

Істина на дні

 


(с) Олексій Надемлінський

 an61@ukr.net 


Істина на дні

(майже філософський трактат)




    Почалося це давно - на початку середини минулого століття в неіснуючій нині країні. Країна та взялася будувати щось, але як воно - це щось - виглядатиме, всі слабо собі уявляли. Утім, багато інших речей у цій країні взагалі не піддавалося жодній логіці.

    Я, наприклад, навіть вже зараз не можу зрозуміти: навіщо потрібно було на своїх піонерських збіговиськах то вносити прапор, то виносити його. І все це під істеричний гуркіт барабанів. Невже не можна було раз і назавжди та - один раз тихенько винести (або внести його)? І забути про цю «проблему» і в час, що звільнився, зайнятися чимось більш конструктивним?

    Деякі догми взагалі йшли врозріз з законами елементарної логіки. Наприклад: «Вчення М. всесильне, тому що воно правильне». А чому тоді вже не зовсім коротко: «Я правий, бо розумний»?

    Дивно, як дорослі люди не помічали абсурдності навколишнього. А втім, може помітити це їм заважав шум? Барабанів, наприклад.

    Будували щось, ну да ладно.

Истина на дне

 


 
 
 
(с) Алексей Надэмлинский
 
 

Истина на дне


(почти философский трактат)


    Началось это давно — в начале середины прошлого века в несуществующей ныне стране. Страна та взялась строить что-то, но как оно — это что-то - будет выглядеть, все слабо себе представляли. Впрочем, многие другие вещи в этой стране вообще не поддавалось никакой логике.


    Я, например, даже уже сейчас не могу понять: зачем нужно было на своих пионерских сборищах то вносить знамя, то выносить его. И все это под истеричный грохот барабанов. Неужели нельзя было раз и навсегда определиться — один раз тихонько вынести (или внести его)? И забыть об этой «проблеме» и в освободившееся время заняться чем-то более конструктивным?

    Некоторые догмы вообще шли вразрез с законами элементарной логики. К примеру: «Учение М. всесильно, потому что оно верно». А почему тогда уже не совсем коротко: «Я прав, ибо умен»?

    Удивительно, как взрослые люди не замечали абсурдность окружающего. А впрочем, может заметить это им мешел шум? Барабанов, например.

    

    Строили что-то, ну да ладно.

пятница, 24 января 2025 г.

"Збій у Матриці"

 

Збій у Матриці

 


(с) Олексій Надемлінський

 an61@ukr.net 


    Працюю в дитячій бібліотеці.

    Знаходиться вона на Європейській / колишній Катерининській / колишній Карла Маркса... далі не буду...

    У будь-якій професії за будь-якої посади бувають важкі дні.

    Ось коротко про один такий мій день. Запис зроблено відразу після події.



    Сьогодні в дурдомі, здається, день відкритих дверей.

    Із самого ранку до мого колеги прийшов мужик і одразу бика за роги - тицяє йому гроші та й лепече:

    - Мені шкарпетки потрібні!

пятница, 12 июля 2024 г.

пятница, 28 июня 2024 г.

Четверка по математике

 


  Четверка по математике

 

(с) Алексей Надэмлинский

 an61@ukr.net 


    До шестого класса математика мне нравилась.

    А потом случилось та злополучная контрольная по математике. За нее я получил четверку. И не было бы ничего страшного в той четверке, если бы не причина из-за чего мне ее поставили.

    А влепили мне ее из-за того, что я решил совсем другим методом, отличным от того, что показывала учительница. Количество действий, кстати, в моем варианте решения было то же что и в учительском методе.

    Отец мой обычно не предавал оценкам какого-то особого внимания, но тут он просто посмотрел в мою тетрадь, фыркнул. А потом сел за стол и своей рукой написал в моей тетради три разных варианта решения злополучной задачи. 

пятница, 3 мая 2024 г.

Хто не з нами, але в нас

 


Хто не з нами, але в нас

 

 

(с) Олексій Надемлінський

 an61@ukr.net 

 

...П'ятирічний онук Федір сидів на підлозі та й складав пазл. Його дід сидів у кріслі з планшетом на колінах та й дивився на онука.

    Взагалі-то, дід хотів написати оповідання для дітей. Про осколки. І навіть написав таке речення: "П'ятирічний онук Федір сидів на підлозі та й складав пазли. Його дід сидів у кріслі з планшетом на колінах та й дивився на онука".

    Але...

пятница, 26 апреля 2024 г.

Фотозвіт про зустріч одеських дитячих письменників у квітні 2024 року

 Світлини із зустрічі зібрання одеських дитячих письменників, яке відбулося в день пам'яті ініціатора заснування Об'єднання "Барабулька" - В.Г.Рутківського.

Коментувати не буду. Просто світлини. 

 Викладено "як є".






пятница, 15 марта 2024 г.

Про автоэпитафии

 

 

 

(с) Алексей Надэмлинский

 an61@ukr.net 

   Честно говоря, я не знаю, зачем поэты пишут автоэпитафии. Впрочем, я не поэт. Я - прозаик. Стихи пишу очень редко. Они у меня пишутся как-то сами собой. Помимо меня. Прозу я могу контролировать. Стихи у меня появляются неконтролируемо. 

пятница, 23 февраля 2024 г.

Детские писатели всегда такие… детские

 



    В феврале 2024 детские писатели встретились в Универсальном читальном зале КУ ЦМБС для детей города Одесса. Я писал об этом на страницах блога вышеупомянутого блога. Но… во-первых, я писал его в рамках моих служебных обязанностей. Во-вторых, что вытекает из «во-первых» — я был зажат условиями этих самых обязанностей: количеством фотографий и.п. условностей.

    А потому я размещаю ту же информацию, только в более расширенном виде. 

 



пятница, 22 сентября 2023 г.

Як у СРСР ставали росіянами

 


(с) Олексій Надемлінський 

 an61@ukr.net 

 

    Багатонаціональність – одна з особливостей Одеси. Цілком логічно, що як наслідок цього – змішані шлюби, які зустрічаються щокроку. Повірте, я бачив у своєму житті такі шлюби, що...

    При цьому треба враховувати, що особливих таємниць із своєї національності у нашому місті не робили. Національність, з одного боку була, предметом гордості, так з другого боку самим вразливим місцем: коли при сварці не вистачало матюків, тоді переходили до національності. Втім, задля справедливості треба сказати, що сварки траплялися той час досить рідко. Щоправда, зараз я їх зустрічаю ще рідше.

    У нашому даадцатиквартирному будинку в 70-х роках минулого століття мешкало близько півсотні родин. Хто там тільки не жив: українці, молдовани, болгари, євреї, узбеки... Росіянами себе ніхто не називав. Але парадокс ситуації був у тому, що у половини мешканців нашого будинку у паспорті у графі "національність" був запис - росіянин чи росіянка. 

пятница, 8 сентября 2023 г.

Возвращение в свой район

 



(с) Алексей Надэмлинский

 an61@ukr.net 

    Я одессит. Мне чуть больше 60 лет. Всю свою жизнь я прожил в Одессе. Так уж случилось, что детство и первую половину жизни я прожил в районе, который ближе к историческому центру города. Впрочем, что считать историческим центром? Дабы не вызывать лишних дискуссий, обозначу район. А там считайте, как знаете.

    Железнодорожный вокзал, пляж Отрада, 1-я станция Большого Фонтана.

    Потом чуть больше тридцати лет я провел в районе, который принято называть спальным. Опять же - пусть читатель сам решает, каким районом считать Люстдорфскую дорогу.

    Вспомнилось, как в середине 60-х прошлого века многие жители Молдованки презрительно отзывались о Черемушках (те считались тогда окраиной и рассказывали, что по ночам там выли волки).

вторник, 13 июня 2023 г.

Краща книга виставки форуму в номінації "Духовна спадщина"

 

 




 

    "Нагородження переможців конкурсу "Краща книга виставки форуму в номінації "Духовна спадщина"на виставці "Українська книга на Одещині" в Одеській національній науковій бібліотеці. Дякуємо Тетяну Щурову за увагу та оцінку книги пам'яті про Володимира Рутківського, виданої родиною письменника та дитячими письменниками.
    Домовилися про перевидання доповненої книги пам'яті з бібліографією. Приймаємо спогади про про нашого метра усіх, хто з ним працював і знав його. І сподіваємося на вечір пам'яті в бібліотеці!"
 
З сторінки  Фейсбука Інни Іщук. 


    "Дуже приємно, коли несподівано для себе отримуєш нагороду. Думаю, що для Інни Іщук ( Инна Ищук) це також було несподівано! Дякую за високу оцінку".
 
З сторінки  Фейсбука Олексія Надемлінського
 

 
 

пятница, 12 мая 2023 г.

Вчитель вчителів

 


Обкладинка книги В.Рутківського "Сторожова застава"


(с) Олексій Надемлінський 

 an61@ukr.net 

 

Клаптева ковдра спогадів

(В.Рутківський - людина та письменник)

 

 Цей текст НЕ увійшов до збірки 

Володимир Рутківський: У житті та культурі України. Книга памʼяті  / упоряд. І.Іщук, О.Надемлінський. - Одеса, 2022. - 84 ст.


При його використанні посилання на автора є обов'язковим!

 

Вчитель вчителів


    Мені завжди було цікаво: як навчають «на письменника?» Адже існував свого часу в СРСР літературний інститут, маса вищих курсів - сценарні, літературні та ще бозна-які. Я ставив це питання багатьом, хто закінчив ці самі заклади.

    Відповіді я ніде не отримав.

    Володимиру Григоровичу я цього питання не ставив так сталося, що він на нього відповів сам. А було це так.

    Один знайомий одеський російськомовний поет видав книгу своїх віршів українською мовою. І мені було вручено примірник цієї книги. Перекладач не був вказан.

    Я прочитав кілька віршів із цієї книги. Не треба було бути великим стилістом, щоби відчути руку майстра. Я прямо запитав поета:

    - Переклад Рутківський робив?

    - Так!

    - А чому в книзі не вказано перекладача?

    – Володимир Григорович не захотів.

    Через деякий час я запитав про теж саме у Володимира Григоровича. Він знизав плечима:

    - Льоша, навчити писати не можна. Але показати, як це робиться - можна. Мені принесли автопереклад. Я його глянув, а потім сказав: «Не так треба, а ось так!» Я просто показав як слід!

    - А чому ж два роки навчали на вищих літературних курсах?

    Мій співрозмовник знову знизав плечима:

    - Туди набрали людей, які мали вже видані книги, але мали вищу технічну освіту. Їх там просто підтягували у гуманітарному плані. Скажімо, нам показали усі фільми Хічкока. Уявляєш, всього Хічкока! У СРСР!