Одеський дух не знищити!
(с) Олексій Надемлінський
Хто сказав, що Одеса вже не та?
Червень 2026 року. Європейська вулиця. Колишня Катерининська. А за часів СРСР — Карла Маркса.
На вулиці стоїть жінка віком понад 70 років. У руках вона тримає мобільний телефон. Судячи з того, як вона то дивиться на екран телефону, то озирається навколо, можна було припустити, що жінка шукає таксі, але щось у неї не виходило. Жінка явно нервувала.
І тут з’являється друга героїня. Приблизно того ж віку. Але її «одяг»… раніше у нас у місті такий вигляд називали «на море й обратно». А саму даму — одним словом: «Подвеяна».
У якійсь безглуздій помаранчевій сукні й такому самому безглуздому капелюшку вона мала такий вигляд, що подумки я назвав її Тургенєвською Дівчиною Середнього Пенсійного Віку.
«Дівчина» звернулася до потенційної пасажирки таксі:
— Не бажаєте пройти повне обстеження свого організму?
Пасажирка повільно, з розстановкою, вимовила:
— Жінко, йдіть далі!
«Дівчина» трохи застигла. Але в цей момент довгоочікуване таксі приїхало. Пасажирка радісно заскочила до нього. Тургенєвська дівчина щось буркнула їй услід.
А в мене весь решту дня був гарний настрій.
5 липня 2026 року
(с) Олексій Надемлінський
Комментариев нет:
Отправить комментарий