Одеса очима Frank Frazetta

 

 

 

Прогрес йде якимись хитромудрими шляхами. Ми спочатку створюємо щось, а потім тільки починаємо думати - як цей винахід використовувати з користю для себе. Втім, про це я якось іншим разом.
    А зараз... 

    Питання - як побачив би Одесу, скажімо, Леонардо  да Вінчі?
    Ні, я не збожеволів. Я знаю, що Леонардо помер задовго до заснування мого міста. Але... люди придумали ШІ. І таке безглузде завдання цілком можна покласти на нього. Нехай він думає!
    Забавна серія вийшла.
   Вже був у мене Тулуз Лотрек та Сальвадор Далі. Зараз - Frank Frazetta. 

 

    Френк Фразетта — американський художник-фантаст, ілюстратор, мультиплікатор, автор коміксів. Один з найвпливовіших художників жанру.
    Побачити його картини можна на моєму блозі, якщо перейти за цим і цим посиланнями.

     Вийшло як вийшло.

     Трохи похмуро. 

Олексій Надемлінський

 

Одеський театр опери та балету

 

Одеський міський сад

Три танкісти та два одесита. Версія 2.0

 У травні я виклав у себе на блозі невеликий ескіз до оповідання. Ось нещодавно трохи попрацював і, як мені здається, ескіз перетворився на оповідання.

Три танкісти та два одесита 

 

(с) Олексій Надемлінський 

 an61@ukr.net 

 

 

    Весна 2025 року.

    В Одесі на Куликовому полі виставили російську військову техніку, якій «пощастило» зустрітися із ЗСУ. При цьому техніка чомусь загорілася.

    Чесно кажучи, для мене подібний металобрухт особливого інтересу не представляв. Але коли щодня ходиш повз купи іржавої сталі, то все-таки інтерес рано чи пізно з'являється.

    Долаючи почуття огиди, я якось усе ж таки зважився підійти ближче. Цей металобрухт згорів три роки тому, але запах гару ще зберігся. Загалом іржавого металобрухту я надивився за свою кар'єру інженера-механіка. Тож нічого нового я там не побачив.

    Але біля танка Т-72 я все ж затримався. Біля нього із задумливим виглядом стояв дід...

    Стоп! Я сам не зовсім молода людина. Коли мене все ж називають «молодою людиною», я завжди дякую. Все-таки вже сьомий десяток у самому розпалі. Так от - той дід біля танка був набагато старший за мене.

Той травень, коли акації помилилися

 

 

 

(с) Олексій Надемлінський

 an61@ukr.net 

 

Той травень, коли акації помилилися

    До народних прикмет можна ставитися по-різному. Зазвичай прикмета про погоду - привід для розмови, для безпечної розмови. Тільки й усього.

    Але є прикмети, які не підлягають сумніву. Цим прикметам вірять на всі сто. Однією з таких належала прикмета про цвітіння акації.

    Скільки себе пам'ятаю, стільки я знав цю одеську прикмету: зацвіла акація - почалося літо!

    У травні 2025 року акація зацвіла в перших числах місяця. Одесити раділи: літо буде раннім!

    Але - не тут-то було! 

Три танкісти та два одесита

 

Ось нещодавно трохи попрацював і, як мені здається, цей ескіз перетворився на оповідання, з яким можна ознайомитися, якщо перейти за посиланням>>

Три танкісти та два одесита

 

 

(с) Олексій Надемлінський 

 an61@ukr.net 

 

 

    Весна 2025 року.

    В Одесі на Куликовому полі виставили російську військову техніку, якій «пощастило» зустрітися із ЗСУ. При цьому техніка чомусь загорілася.

    Чесно кажучи, для мене подібний металобрухт особливого інтересу не представляв. Але коли щодня ходиш повз купи іржавої сталі, то все-таки інтерес рано чи пізно з'являється.

    Долаючи почуття огиди, я якось усе ж таки зважився підійти ближче. Цей металобрухт згорів три роки тому, але запах гару ще зберігся. Загалом іржавого металобрухту я надивився достатньо за свою кар'єру інженера-механіка. Тож нічого нового я там не побачив.

Але біля танка Т-72 я все ж затримався. Біля нього із задумливим поглядом стояв дід...

Моя Поворотна Людина

 

    Є люди, перед якими ми в боргу. Цей борг ще зазвичай називають неоплатним. Це безсумнівно наші батьки: вони дали нам життя і підняли нас.

    Ще це наші Вчителі. Вчителі не формальні, а ті, яким ми зобов'язані тим, що стали тим, чим стали.

    Моєї Поворотної Людини не стало у 2021 року. З 2022 року я плекав план саме такого вечора спогадів. Реалізувати цей план вдалося тільки у квітні 2025 року. Звіт про зустріч я написав на блозі УЧЗ, який я веду через свої професійні обов'язки.

    Текст цього звіту я викладаю нижче.

    А після цього я розповім про те, що було не зовсім коректно згадувати в бібліотечному блозі.

Спогади про Поворотну Людину

    Письменники бувають різними - сучасними, популярними; є письменники-класики і є письменники, книги яких вчать у школі.

    У квітні народився один чудовий дитячий письменник. Усе що написано вище - повною мірою стосується його. Одесит, хоча й народився не в Одесі. Його гумор критики називали одеським, чим дивували самого автора.

    Лауреат Шевченківської премії та багатьох інших не менш престижних премій.

    І звали його Володимир Григорович Рутківський.

    Його ім'ям названо вулицю в Одесі. Залишилося тільки пам'ятник йому поставити. І поставлять - справа тільки часу.

    Але…

Псевдоніми вулиць

 

 

  Фото з відкритих джерел

Псевдоніми вулиць

 

(с) Олексій Надемлінський

 an61@ukr.net 

 

    2025 рік. Одеса переживає чергове перейменування вулиць. 

    За 60 з гаком років, що я живу в цьому місті, до такого можна було б і звикнути. Скажімо, жив я на вулиці Свердлова, а тепер живу на вулиці Канатній. І при цьому фізично адреси не змінював. Утім, до того, як стати Свердлова, вулиця ця була теж Канатною.  

    А працюю я на вулиці Катерининській. А вже ця вулиця змінювала назви стільки разів, що одразу все й не згадати.

    Іду я на роботу, а тут зупиняє мене жінка... набагато старша за мене і просто запитує:

    - А яка це вулиця?

"Збій у Матриці"

 

Збій у Матриці

 

(с) Олексій Надемлінський

 an61@ukr.net 

    Працюю в дитячій бібліотеці.

    Знаходиться вона на Європейській / колишній Катерининській / колишній Карла Маркса... далі не буду...

    У будь-якій професії за будь-якої посади бувають важкі дні.

    Ось коротко про один такий мій день. Запис зроблено відразу після події.

    Сьогодні в дурдомі, здається, день відкритих дверей.

    Із самого ранку до мого колеги прийшов мужик і одразу бика за роги - тицяє йому гроші та й лепече:

    - Мені шкарпетки потрібні!

Фотозвіт про зустріч одеських дитячих письменників у квітні 2024 року

 Світлини із зустрічі зібрання одеських дитячих письменників, яке відбулося в день пам'яті ініціатора заснування Об'єднання "Барабулька" - В.Г.Рутківського.

Коментувати не буду. Просто світлини. 

 Викладено "як є".

Будинок Профспілок

 

(с) Олексій Надемлінський

 an61@ukr.net 

    Усе життя - а це понад шість десятків років - я прожив в Одесі. Сміливо можу говорити, що я одесит у третьому поколінні. Відмітна риса одеситів - толерантність. Але є деякі речі, де одеська толерантність закінчується.

    Для мене такою "червоною рискою" є словосполучення - Будинок профспілок. Ні, я не про події 2 травня 2014 року. Коли я чую "Будинок профспілок", я починаю відчувати те, що, ймовірно, відчували одесити сто років тому, коли більшовики перейменували Дерибасівську на вулицю Лассаля.

Березнева літературна резиденція дитячих письменників Одеси. Фотозвіт

 

21 березня у Всесвітній день поезії в УЧЗ ЦБС для дітей м. Одеси відбулася березнева літературна резиденція дитячих письменників Одеси у рамках програми "Одеса – літературне місто ЮНЕСКО".

Маленький фотозвіт.  

Олексій Надемлінський, Олександр Макаров, Інна Іщук, Наїль, Муратов, Любов Купцова, Віталій Бошков, Надія Хохлова, Олена Гуляк, бард, поет Артур Суханов

 

Віталій Бошков, завідувачка УЧЗ Ірина Осадча, Олександр Макаров, Любов Купцова, Наіль Муратов. 

 

Любов Купцова, Наіль Муратов, Надія Хохлова

Олександр Макаров, Любов Купцова, Наіль Муратов. 

Олексій Надемлінський