Війна та діти

среда, 9 марта 2022 г.

Війна та діти

ХХІ століття. Нотатки під час війни

Автор малюнка Ута Каханашвили

На момент написання цих рядків в Україні 61 дитину було вбито солдатами російської армії.

Росіяни дуже пишаються своїм письменником Ф. Достоєвським. Відразу спадає на думку фраза цього письменника: «Щастя всього світу не коштує однієї сльози на щоці невинної дитини». А життя дитини? Життя дитини, панове «високодуховні» росіяни?

Втім, закликати до вашої совісті марно, бо цього органу у вас давно немає. Атрофувався.

...У далекому 2014 році мені зателефонував знайомий журналіст.

- У мене до тебе прохання: виступи перед дітьми. Це біженці із Луганська. Я їду до центру біженців. Можу взяти тебе із собою.

- А я колись відмовлявся виступати перед дітьми? - по-одеськи відповів я.

Професія дитячого письменника накладає додаткові обов'язки. Зустріч із дітьми – одна з них. Іноді не хочеться, іноді просто нездужає, але береш себе в руки і йдеш, бо діти чекають, дітям цікаво і ти сподіваєшся, що їм це потрібно.

...Центр біженців нічим не відрізнявся від звичайного дитячого табору. Та й діти. Діти, як діти. Звичайні діти. Я очікував побачити переляканих дітей, а вони жартували, сміялися, в міру шуміли... одним словом, перед такими дітьми я багато разів виступав.

Після мого виступу, як завжди, розпочалася незапланована автограф-сесія. Потім, як завжди, кілька людей познайомили мене зі своїми віршами (чомусь усі починають із віршів).

Залишився останній хлопчик років десяти. Ми досить довго розмовляли. Хлопчик виявився цікавим і начитаним, як казали колись. Надворі десь далеко пролунав якийсь звук. Я на нього навіть не звернув уваги - мало які звуки видає велике місто. Хлопчик же весь напружився, а потім повідомив:

- Так танк шумить!

А потім на моє німе запитання засипав мене інформацією: міна довго свистить, гаубиця гуде, град шарудить…

Я мало не вилаявся. Скільки ж пережив цей хлопчик!

Повторюю те, що вже писав:

Росіяни, ви дуже пишаєтеся своїм письменником Ф. Достоєвським. Відразу спадає на думку фраза цього письменника: «Щастя всього світу не варте однієї сльози на щоці безневинної дитини»... Втім, про що це я і до кого?

Я дивився відеозапис допитів полонених російських льотчиків. Жалюгідне видовище: розпускають соплі та бурмочать - я працював по координатах, не бачив і не знав. Жалюгідна спроба виправдання. Ви вже не виправдаєтесь ніколи!

А ваші дії вдарять вас бумерангом. Зачекайте. Прибуде.

Олексій Надемлінський

дитячий письменник