Блиц-интервью

суббота, 15 января 2022 г.

Блиц-интервью

Обратилась ко мне студентка одесского педагогического колледжа Анна Вихор. В результате общения вышло вот такое блиц-интервью.

Далее — языком оригинала.

Анна Вихор. Добрий день, шановний Олексій Юрійович. Я студентка одеського педагогічного коледжу. Ми отримали завдання стосовно творчості письменників Одеси та Одещини. Нас з групою зацікавила саме Ваша творчость. У нас є декілька питаннь до Вас. Якщо Вам не складно виділити для нас трохи часу, ми будемо дуже Вам вдячні!

Анна

Ось наші питання:

1) Розкажіть про Ваше ставлення до української літератури (можливо улюблені автори, твори)?

2) Найяскравіші спогади пов'язані з Вашими дітьми.

3) Що саме надихає Вас на написання творів?

4) Чи маєте Ви думки, щодо написання майбутніх творів?

5) Що надихнуло Вас на написання "Маленька відьма та Кір"?

6) Розкажіть детальніше, чому на Вашу думку у Вас "не склалося" з поезією. Заздалегідь дякуємо.

Відповіді

1. Як одесит я відповім питанням на питання. А яке може бути ставлення, якщо я сам належу до української літератури? Оскільки я все ж таки дитячий письменник, то цікавлять мене дитячі письменники.

Якщо називати прізвища, то насамперед це В. Г. Рутківський. З ним нас пов'язувало майже десятилітнє спілкування. Він був для мене творчим вчителем, другом та старшим товаришем. На жаль, наприкінці минулого року його не стало. Це велика втрата для української літератури.

Цікаво пише для дітей Леся Мовчун та Наталка Малетич. Останнім часом з'явилося багато нових молодих авторів у дитячій літературі України. Мені як члену журі конкурсу Корнійчуківська премія це особливо помітно.

2. Усі найяскравіш спогади, що пов'язані з моїми дітьми, вже описані в моїх книгах. До того ж, мої діти вже виросли. Ми нещодавно згадували, що цього року виповнюється 25 років з дня початку написання моєї першої книги для дітей "Дюжина баек Соломона ХII", у якій головні герої – мої доньки. Я навіть імен там не змінював.

3. Не знаю, як у кого, а в мене книги з'являються несподівано... навіть для самого мене. Іноді все може початися з невеликого оповідання. Іноді навіть з одного речення.

4. Якось у бесіді з одеською дитячою письменницею Інною Іщук у мене вилетіла фраза: "Я не знаю – вміння писати книги це дар божий чи покарання господнє".

Це дійсно так.

Книжки з'являються раптово. Іноді, як я вже казав, спонтанно, іноді вони можуть “написатися” спочатку в голові... щоразу по-різному.

Одна річ написати книгу, а інша – знайти видавця. Останнє частіше навіть складніше, ніж перше. Деякі мої книги по десять років чекали на свого видавця.

А книжки у мене пишуться постійно. Хоча останнім часом більше доводиться займатись іншими літературними справами – брати участь у роботі журі, працювати з молодими авторами...

5. "Маленька відьма та Кір". Якось у мене було безсоння. О 4-й годині ранку я побачив по телевізору якусь американську фентезі - там бігали різні тролі та гобліни. Чомусь стало прикро за нашу українську нечисть. Зацікавився нашими східними відьмами. І народилася в результаті російськомовна книга.

Вона посіла у 2013 році друге місце на першому конкурсі “Корнійчуківська премія”. Але видавця не було. Потім В.Г.Рутківський розповів мені історію свого "Бухтика з тихого затону" та порадив зробити автопереклад українською.

Я спробував, але перекласти в мене не вийшло – вийшла зовсім інша книга. Але її із задоволенням взяло видавництво. Та ще яке - Видавництво Старого Лева!

6. Вважаю, що головна причина, що в мене не склалося з поезією, якраз у відсутності у мене інтересу до неї. Просто мені цікаво писати прозу. До того ж я б не сказав, що поезія користується попитом у наш час. Але це вже зовсім інше питання...

Олексій Надемлінский