Страницы

О моих учителях

Мне интересно многое: живопись, современный арт, старые фотографии и много еще чего.

Если же кого-то интересует моя особа и мое творчество, то советую воспользоваться навигацией (та, что на строку выше). Там я в какой-то мере систематизировал личную информацию.

суббота, 10 сентября 2022 г.

Нотатка про ковбасу


 

 ХХІ століття. Нотатки під час війни


Світлина з відкритих джерел



    Є така думка, що війна робить людей жорсткішими. Мовляв, людина, що пройшла війну, грубіє душею та й все таке інше.

    ...Півроку вже триває російсько-українська війна. Вона, проклята, міцно увійшла до нашого життя. Ці шість місяців навчили нас багато чому.

    Одеса опинилася у тилу. Ні, моєму місту теж дісталося, але не так, як, скажімо, Миколаєву чи Харкову.

    Одесити вже звикли (звучить, звісно, дико, але це так) до сигналів повітряних тривог і за звуком відрізняють “приліт” від роботи ППО. І ще багато до чого ми звикли.

    А ще ми навчилися визначати хлопців та дівчаток, які були на “передку”. Це важко одразу пояснити. Вони відрізняються – словами, поглядом. Іноді навіть їм не потрібно носити форму, щоб зрозуміти: людина “звідти”.

    ...Я стояв на зупинці. Очевидно, у роботі транспорту стався збій. Що ж, таке буває і в мирний час.

 

    Я стояв на зупинці в районі, який в Одесі люблять називати "приватним сектором". Навпроти зупинки – магазин. Невеликий такий собі магазинчик.

    На зупинці стояв хлопець у зесеушній футболці "олива" та тактичних брюках-пікселях.

    Навколо зупинки тинявся худий собака. Треба сказати, що бродячі собаки в останні роки сім-вісімь в Одесі стали рідкістю - далася взнаки робота Німецького Притулку для Тварин. Якщо й зустрічається безпритульний собака, то у нього, як правило, у вусі жовта кліпса, що означає - собака стерилізована та щеплена.

    Цей був без кліпси. І собака досліджував урни у пошуках їжі.

    Хлопець у “оливі” глянув на собаку і попрямував до магазину. На ходу він кинув їй: "Нікуди не йди!"

    Собака зрозумів його і чекав на хлопця перед входом до магазину. Втім, чекати довелося недовго.

    Хлопець вийшов із магазину з великим шматом ліверної ковбаси і тут же віддав її собаці. Той жадібно ковтав.

    Вдалині з'явилася довгоочікувана маршрутка. Хлопець сказав: "Приходь сюди щодня вранці". Собака, здавалося, знову зрозумів його. Вперше я ще сумнівався - чи розуміє його собака, то тепер я в цьому не сумнівався, а знав.

    Точно знав. Напевно.

    Я уважно подивився на хлопця – йому було років тридцять. Трохи молодші за моїх доньок.

    Маршрутка виявилася "не моєю", але явно хлопця в "оливі". Той рушив на посадку.

    І тільки зараз я помітив, що хлопець ледве помітно накульгує на ліву ногу.

    Слідом підійшла і "моя" маршрутка.

    ...Війна робить людей жорсткішими?

 

Олексій Надемлінський 

дитячий письменник, 

член НСПУ

 

 Мои последние авторские статьи, статьи обо мне и статьи моих друзей
 
 
 
 

 
***

 

Комментариев нет:

Отправить комментарий