Будинок Профспілок

пятница, 5 апреля 2024 г.

Будинок Профспілок

(с) Олексій Надемлінський

Усе життя - а це понад шість десятків років - я прожив в Одесі. Сміливо можу говорити, що я одесит у третьому поколінні. Відмітна риса одеситів - толерантність. Але є деякі речі, де одеська толерантність закінчується.

Для мене такою "червоною рискою" є словосполучення - Будинок профспілок. Ні, я не про події 2 травня 2014 року. Коли я чую "Будинок профспілок", я починаю відчувати те, що, ймовірно, відчували одесити сто років тому, коли більшовики перейменували Дерибасівську на вулицю Лассаля.

... Я виріс, можна сказати, на Куликовому полі. Останнє, до речі, старанно намагалися свого часу перейменувати на площу Жовтневої революції, але воно все одно залишалося Куликовим полем. Так от я наслухався багатьох спогадів старих одеситів, а ще більше міських легенд щодо цього місця. І в мене склалася своя думка. Цілком конкретна.

Поруч із цією будівлею є ще одна споруда - Пам'ятник загиблим за владу Рад. Над пам'ятником за часів мого дитинства горів вічний вогонь. Щоправда, ніхто виразно не міг пояснити хто і коли загинув. І чому їх поховали всіх скопом.

Втім, висновки напрошуються самі собою, якщо подивитися зміну влади в Одесі на початку минулого століття:

- жовтень 1917 - січень 1918 рр. - боротьба Центральної Ради і пробільшовицького Румчерода (Рада Румунського фронту, Російського Чорноморського флоту і міста Одеси) за вплив у регіоні;

- січень - березень 1918 р. - унаслідок січневого захоплення влади встановлення Одеської радянської республіки;

- березень - грудень 1918 р. - влада Української держави гетьмана П.Скоропадського та окупаційний режим австро-німецьких військ;

- грудень 1918 - квітень 1919 рр. - військова інтервенція країн Антанти;

- квітень - серпень 1919 - радянська влада, що призвела до "червоного терору" в Одесі;

- серпень 1919 - лютий 1920 рр. - влада Збройних Сил Півдня Росії під командуванням генерала А.І.Денікіна;

- лютий 1920 р. - остаточне встановлення радянської влади.

Висновок напрошується сам собою - у тій плутанині, що коїлася в той час, усіх жертв м'ясорубки просто разом поховали, дали братській могилі обтічну назву і заспокоїлися.

Але...

Спочатку поховання було зроблено на місці цього самого Будинку профспілок. У 50-ті роки минулого століття більшовикам закортіло побудувати на цьому місці нову будівлю Обкому їхньої партії. Особливими морально-етичними комплексами більшовики не страждали, тому братську могилу перенесли.

Якщо вірити спогадам старожилів, то перенесено це було дещо некоректно. Як висловився один із них: "По-жлобськи... екскаватором". Ймовірно, все-таки як замолювання гріхів, комуністи пізніше - 1960 року спорудили на місці перепоховання помпезний пам'ятник.

А трьома роками раніше Обком було побудовано. Інтернет видав довідку:

"1958 року в південно-західному кутку площі було побудовано, з діагональною орієнтацією, монументальну п'ятиповерхову будівлю обласного комітету Компартії України. Архітекторами будівлі стали Генріх Топуз і Людмила Павловська".

Чи довго простоїть будівля, збудована на крові? Практика показала, що і сорока років не минуло, як КПРС розсипалася за три дні.

Але якось дуже вже швидко Обком став Будинком Профспілок. Одесити тоді мляво пожартували: "Партія знову перейшла на нелегальне становище". Але якщо згадати фразу Леніна "Профспілки - школа комунізму", то є над чим замислитися. До речі, Ленін на цьому місці теж стояв. Мармуровий... чи бетонний? Вже не пам'ятаю точно. Але він пішов геть. Назавжди!