(с) Олексій Надемлінський
Клаптева ковдра спогадів
(В.Рутківський - людина та письменник)
Цей текст НЕ увійшов до збірки
Володимир Рутківський: У житті та культурі України. Книга памʼяті / упоряд. І.Іщук, О.Надемлінський. - Одеса, 2022. - 84 ст.
При його використанні посилання на автора є обов'язковим!
Гості на мітлі
Січень 2023 року. Війна. Росіяни розлютилися від свого безсилля перед ЗСУ. І не придумали нічого кращого, ніж бити своїми ракетами по об'єктах української інфраструктури.
Важко сказати, що там варилося в їхньому хворому мозку - цим нехай займається якийсь учений психіатр. Я просто констатую той факт, що в результаті почалися аварійні відключення електроенергії. І були вони досить часто.
Не можна сказати, що це могло зламати дух українців. Навпаки, це викликало лише агресію у відповідь. У цивільного населення. Навіть не беруся прогнозувати, скільки проклять та нецензурних слів сипалося на адресу росіян при кожній повітряній тривозі.
І ще тоді ми швидко зрозуміли, що все ж таки ми сильно залежимо від таких благ цивілізації як електрика.
...От і того вечора варто було мені прийти після роботи додому, як заверещала сирена повітряної тривоги.
По хорошому треба було спуститися в укриття. Але... нехай "миролюбний сусід" задавиться. Як казали в Одесі за часів мого дитинства: я їх не бачив та горя не знав. І ще – не дочекаєтесь!
...Вечеряв я вже в темряві.
Потім сів у крісло, завернувся у плед та взяв у руки планшет. Той був повністю заряджений. Але підключення до Інтернету не було. Як швидко ми звикли й до цих до благ цивілізації.
Десь кілька разів ляснуло в небі. ППО. Це я вже знав, напевно. Вивчив. Війна швидко вчить.
Так, Інтернету не було. Але я був готовий до такого повороту подій – на внутрішній пам'яті мого планшета була ціла бібліотека. Читати можна все життя.
Чомусь палець сам по собі тицьнув у рядок "В. Рутковський Гості на мітлі".
...Читач зазвичай ототожнює книгу з її автором. Так актора більшість глядачів ототожнюють із його амплуа. Скажімо, актор може бути прекрасною людиною, але гратиме лиходіїв, і глядач сприйматиме його лиходієм. Так само як і навпаки. Недоліки професії.
Десь далеко продовжувало працювати ППО.
А я переживав пригоди кота Аристарха та всієї компанії. Я чудово знав від метра, що кіт Аристарх був причиною написання цієї книги. І любив автор свого героя.
Згадався автограф на одній із книг: "Я навчу тебе ловити мишей. Арістарх."
І ще слова Володимира Григоровича – "треба похуліганити у своїй книжці, особливо якщо це дитяча література". Втім, одного разу я перестарався. "Льоша, тут ти вже трохи перестарався з хуліганством".
Цю книгу я не читав, а перечитував. Перечитував уперше після смерті автора. Дивна річ, але зараз я сприймав її зовсім інакше. Я читав те, чого раніше не помічав, що вислизало від мене.
Книжка швидко закінчилася. Я відклав планшет убік. Екран погас, і я залишився у темряві.
Я вже казав, що після спілкування з Рутковським залишався приємний смак. Емоційний післясмак. Ось і зараз після перечитування його книги залишився такий самий післясмак.
Письменник продовжує жити у своїх книгах – побита фраза. Але тим не менш.
У мене було відчуття, що я ще раз поговорив з метром.
Оголосили відбій. Дали світло. Життя йшло звичайним військовим порядком.
30 квітня - 12 травня 2023 року
(с) Олексій Надемлінський
Цей текст НЕ увійшов до збірки
Володимир Рутківський: У житті та культурі України. Книга памʼяті / упоряд. І.Іщук, О.Надемлінський. - Одеса, 2022. - 84 ст.
При його використанні посилання на автора є обов'язковим!
(В.Рутківський - людина та письменник)
Галина Могильницька: місія справжньої українки
Комментариев нет:
Отправить комментарий