Блог одесского детского писателя и сценариста Алексея Надэмлинского. Гражданина Украины. Дипломанта МКФ "Кинологос-2011" и серебряного победителя "Корнейчуковской премии" 2013 года. Члена НСПУ. Озабоченных проблемами "руського мира" просьба идти по известному маршруту.

Страницы

О моих учителях

Показаны сообщения с ярлыком Надемлінський. Показать все сообщения
Показаны сообщения с ярлыком Надемлінський. Показать все сообщения

пятница, 17 июля 2026 г.

Одеський дух не знищити!

  

 


Одеський дух не знищити!

(с) Олексій Надемлінський

 an61@ukr.net 




    Хто сказав, що Одеса вже не та?

    Червень 2026 року. Європейська вулиця. Колишня Катерининська. А за часів СРСР — Карла Маркса.

    На вулиці стоїть жінка віком понад 70 років. У руках вона тримає мобільний телефон. Судячи з того, як вона то дивиться на екран телефону, то озирається навколо, можна було припустити, що жінка шукає таксі, але щось у неї не виходило. Жінка явно нервувала.

    І тут з’являється друга героїня. Приблизно того ж віку. Але її «одяг»… раніше у нас у місті такий вигляд називали «на море й обратно». А саму даму — одним словом: «Подвеяна».

пятница, 12 июня 2026 г.

Гроза під час війни

  

 


 

Гроза під час війни

(с) Олексій Надемлінський

 an61@ukr.net 




    Людина — така істота, що швидко пристосовується до будь-яких умов. Це пояснює той факт, що людина розселилася від Далекої Півночі до екваторіальних тропіків.


    До чого я це веду?


    Війна триває п’ятий рік. У лютому 2022 року обстріли сприймалися дуже болісно. Хоча зараз я розумію, що тоді найбільше вражало психіку не стільки сам обстріл, скільки виття повітряної тривоги.


    Але досвід і звикання прийшли досить швидко. Війна змінилася, змінилися й ми. Навчилися оцінювати ступінь небезпеки. Наприклад, балістична ракета небезпечніша за дрон.

пятница, 5 июня 2026 г.

Прогулянка вулицею вчителя та друга

 



«26 липня 2024 року розпорядженням Голови Одеської ОВА колишня вулиця Віри Інбер перейменована на вулицю Володимира Рутківського».

(з Вікіпедії)


    Є люди, які, хоч і покидають нас, але залишаються з нами. Вони живуть всередині нас. Колись я назвав цю людину «Поворотною Людиною».


    Скільки б років не пройшло з моменту, коли вони пішли з життя, нам завжди буде їх бракувати. Такі вже ми є.

    У травні я був у парку Шевченка. Ноги самі понесли мене сюди — на тиху затишну вулицю, що веде до міського пляжу. Мозок одесита мимоволі перелічив усі її назви: Купальний, Стурдзовський, Вери Інбер, а з 2024 року офіційно Володимира Рутківського.


 

    Скажу чесно — вулиця не найдовша в нашому місті. На ній не дуже багато будинків. Якщо вірити ШІ Джеміні (а вона досить часто помиляється і сама цього не приховує) — всього 15–17 будинків. Та й перехожих на ній не дуже багато. Точніше, багато людей там буває в курортний сезон — адже це дорога до пляжу.

суббота, 23 мая 2026 г.

Ось літо прийшло до Одеси

 




Днями збулася стара одеська прикмета: зацвіла акація — до Одеси прийшло літо.


Хто там каже, що старі прикмети не збуваються? Позавчора зацвіла акація, сьогодні я сміливо одягнув легку футболку.


Прикмета збулася. Літо прийшло!

 

Олексій Надемлінський

 

Мои последние авторские статьи, статьи обо мне и статьи моих друзей

пятница, 22 мая 2026 г.

"Барабулька" на Шкодовій горі


 

     Дитячі письменники такі непередбачувані... Як і ті, для кого вони пишуть. 

     Ах, ця Шкодова гора. Начебто й розташована в межах міста. І навіть трамвай туди ходить. І навіть неофіційну назву він має — Камишовий трамвай. Однак пересування це має свої труднощі. 


    Але… дитячі письменники не шукають легких шляхів і… вірять у добрих чарівників. А якщо в диво дуже віриш, то воно обов’язково станеться.  І в цьому випадку добрий чарівник з’явився в особі депутата Одеської обласної ради — Олексія Кобильнікова, який допоміг організувати цю поїздку.

    Звісно, з’явилася можливість дещо розширити склад нашої експедиції: крім письменників і журналістів включити до складу й учнів школи мистецтв №13 (вони ж учасники театру «Балаганчик»).

    Ми рушили до того місця, звідки почалася Одеса. Далі передаю слово моїй колезі по письменницькому цеху.

Любов Купцова:

    «Найдавніше козацьке кладовище розташоване на Куяльницьких хуторах.Тут козаки селилися за часів Османської імперії. На цьому кладовищі ховали колишніх козаків та членів їхніх родин, які переселилися у передмістя Османського Хаджибею після зруйнування Запорізької Січі. До сьогодні збереглося понад двохсот поховань. Найдавніша могила датована 1791 роком. Зокрема тут покояться козаки, які переїхали до Шкодової гори після знищення Запорізької Січі».


 

    Нашим гідом у подорожі став Роман Стрельбицький — справжній шанувальник історії свого рідного краю. За його власними словами, він не покладається на нікого, а робить для своєї малої батьківщини те, що може зробити сам.



    До речі, рід пана Романа походить від того старого козацького роду, козака-нерубая, предки якого оселилися тут і добували ракушняк для будівництва Одеси. І, звісно, знамениті катакомби почалися саме тут. І ми їх теж бачили. І навіть побували в них.

пятница, 24 апреля 2026 г.

Діалог в аптеці


 

Діалог в аптеці

(с) Олексій Надемлінський

 an61@ukr.net 



    У мене сталося те, що коротко називається — радикуліт. Треба сказати, що моя спина знайома з ним вже чверть століття.

    Звісно, спочатку я ходив по лікарських кабінетах. А потім, як то зазвичай буває, просто звик до болячки й автоматично виробився у мене свій особистий протокол лікування. Розтирання, прогрівання… ну й таблетки… назви не називаю з відомих причин… але якщо не допомагає, то ін’єкція у філейну частину.

    ...Заходжу до аптеки — поповнити свій запас таблеток. У черзі — одна людина. Жінка. Молодша за мене. Обговорює з фармацевтом переваги та недоліки двох видів свічок від геморою. І все не може визначитися. Моя покійна бабуся Паша, яка висловлювалася на мертвій нині одеській мові. Сказала б: «Як корову купують».

    Якщо хтось не знає (і дай Боже, не знати), що радикуліт має особливість — інколи в найнесподіванішій позі біль раптово зникає. І відчуття схожі на нірвану. І ти боїшся змінити позу — аби тільки  біль та бісова не повернулася.

четверг, 26 марта 2026 г.

Чому саме п'ятниця?

 

Олексій Надемлінський 

 an61@ukr.net 






    Це питання мені дуже часто задають. А останнім часом ще частіше.

    Уважний читач мого блогу помічає (та я й не приховую цього), що мої авторські тексти (в тому числі й графічні ) з'являються по п'ятницях.

    Чому так?

    Можна відповісти коротко: історично так склалося.

    Якщо ж комусь хочеться більш розгорнуту відповідь, то...

    Мій перший літературний герой — папуга Соломон ХІІ, який розповідав дітям казки та пізнавальні історії. Він був вигаданий давно — у 1997 році.

    - Розповідаю тільки по п'ятницях. Увечері, — сказав Соломон.

    А чому він так сказав? Хто може сказати, що і чому спало на думку балакучому папузі? Він, звичайно, мій герой, але не настільки він підконтрольний мені.

    Залишилася традиція.

    Ось я ділюся своїми авторськими матеріалами по п'ятницях. Це не завжди виходить у мене, але...


Олексій Надемлінський 

 an61@ukr.net 



Мои последние авторские статьи, статьи обо мне и статьи моих друзей

пятница, 13 марта 2026 г.

Подорож за книгами Олексія Надемлінського

 



    В середині лютого (а якщо точно - 19 лютого) відбулася моя зустріч з читачами. Це були учні 3-го класу Одеської гімназії №52.  

     Ось що було написали в соціальних мережах:

    "Під час заходу «Подорож за книгами Олексія Надемлінського» діти дізналися багато цікавого про життя місцевих юних відьмачок, побували у дивовижній пластиліновій країні та навіть поговорили про смачну одеську кухню. Розмова вийшла живою, веселою та дуже різноманітною!

    Юні читачі із захопленням слухали автора, ставили запитання та ділилися власними враженнями від прочитаного. Зустріч подарувала натхнення читати, мріяти і відкривати нові книжкові світи." 

    А мені... мені, як письменнику було приємно зустрітися з читачами, зустрітися всупереч регулярним нальотам дронів, дефіциту електроенергії та зимі... Втім, весна вже скоро!

    Особлива подяка колективу Обласної дитячої бібліотеки за організовану зустріч! 

Ваш Олексій Надемлінський




пятница, 27 февраля 2026 г.

«Ще до війни»

 




«Ще до війни»


(с) Олексій Надемлінський

 an61@ukr.net 


    «У прикордонному сленгу та професійній термінології «копець» (наголос на першому складі — ко́пець) — це не те, що ви подумали, а важливий навігаційний і юридичний об'єкт.

    Це прикордонний знак, що представляє собою спеціально насипаний пагорб землі або обкладений камінням горб, на вершині якого встановлюється розпізнавальний стовп».

(з «розмови» з ШІ)



    Мої батьки народилися відповідно в 1938 і 1937 роках.

    

    З 2004 року їх стали офіційно називати «діти війни», і чомусь для мене це словосполучення зазвучало якось канцеляро-бюрократично. Втім, батько помер набагато раніше 2004 року.

    ...Скільки я себе пам'ятаю, в нашому домі досить часто звучала фраза: «Ще до війни». І в дитячій голові склався образ «До війни». Такий собі стовп, схожий на прикордонний.

    А потім наприкінці 1979 року вторгнення радянських військ в Афганістан. Мені дев'ятнадцять років. Дуже добре пам'ятаю свої перші думки при звістці про це. Дуже крамольні: догралися старі пердуни зі своєю боротьбою за мир. І питання... питання... Який такий «обмежений контингент»? І який такий у громадян СРСР «інетернаціональний обов'язок» перед якимось Афганістаном, який половина цих самих громадян на карті не відразу знайдуть? Хто коли заборгував?

    Трохи пізніше з'явився анекдот:

пятница, 20 февраля 2026 г.

Одеська маршрутка

 




 Одеська маршрутка

(с) Олексій Надемлінський

 an61@ukr.net 


    Колись найколоритнішою групою одеситів вважалися таксисти. Але все змінюється. У наш час перше місце зайняли водії маршрутного таксі. А простіше кажучи, маршрутники. Та й маршрутне таксі вже давно ніхто так не називає. А називають просто — маршрутка.

    Я вже кілька разів писав про них. Ось ще один епізод.

    Зима 2026 року. Одеса. Зима досить сувора. Морозна. Зі снігом (коли таке було?). До роботи мені недалеко. У гарну погоду приємно пройти пішки. Але в мороз ходити вулицями — задоволення нижче середнього.

    Тому користуюся маршруткою. Потрапляю на одного і того ж маршрутника. Він запам'ятовується відразу.

    По-перше, жінок він пригощає цукерками. А по-друге, у нього приголомшливе почуття гумору.

пятница, 6 февраля 2026 г.

Штучний інтелект приймає естафету від фотошопу

 



Штучний інтелект приймає естафету від фотошопу

 

(с) Олексій Надемлінський 

 an61@ukr.net 



    Я вже писав про негативне забарвлення слова "фотошоп" у певної частини людей.


    Якщо коротко, то якщо людина обманюється, приймає бажане за дійсне, то найпростіше було сказати - це фотошоп.

    Але схоже, що останнім часом тенденція змінилася.

понедельник, 26 января 2026 г.

Побажання Україні від її маленьких громадян

     Щорічно 22 січня відзначається День Соборності – у день проголошення 1919 року Акту Злуки. Соборність – це неподільність та цілісність усіх територій України, а також духовна єдність громадян, незалежно від їхньої національності чи віросповідання.

 


    До мене звернулася бібліотекарка однієї з одеських дитячих бібліотек. «Ми тут "Скриньку побажань дітей Україні" організували. Ось що тепер з цим робити?»

    ...Побажань було небагато. Писали дошкільнята і учні молодших класів. Деякі взагалі не вміли писати або писали два слова: мама і тато.

    Але від цих побажань щемить серце. Від "Щоб закінчилась війна" до "Відвоювати Покровськ та Слав'янськ"

    Але найбільш болюче - освідчення в любові до Києва. На фото воно крайнє праворуч у верхньому ряду.

    Воно написане золотистим чорнилом, тому його важко прочитати на фотографії, а тому дозволю собі його розшифрувати: 

    "Київ, дорогий, зачекай ще трішки. Війна скоро закінчиться. Як закінчиться, то я приїду до тебе".

    Я не знаю автора цих слів. Можу тільки припустити, що це маленький киянин, якого батьки відправили у відносно тиху Одесу. Хоча, скажу я вам, у нас теж не курорт.

    Не люблю пафосних слів. 

    Але ці дитячі слова переконали мене в тому, що кожен громадянин України робить свій внесок у нашу Перемогу - і бібліотекар дитячої бібліотеки, і шкільний вчитель, і дитячі письменники, які в умовах війни без серйозної фінансової підтримки створили дитячий журнал. Втім, про останнє я розповім трохи пізніше. 

 

Олексій Надемлінський

член НСПУ, дитячий письменник,

методист БІВ ЦМБС для дітей м. Одеси


пятница, 23 января 2026 г.

Вони думають, що ми перестанемо сміятися?

 


Вони думають, що ми перестанемо сміятися?

(с) Олексій Надемлінський

 an61@ukr.net 




    Таке може бути тільки в Одесі.

    Грудень 2025 року. Йду на роботу. Підходжу до зупинки. Одночасно підходить маршрутка. І секундою пізніше лунає тривога. Звісно (так робить переважна більшість одеситів під час війни), я сідаю в маршрутку.

    Їдемо. 

 

пятница, 16 января 2026 г.

«Три поляки, грузин та собака»

 



«Три поляки, грузин та собака»

 

(с) Олексій Надемлінський

 an61@ukr.net 

 

Погляд на серіал через 55 років

 

    Спогади дитинства тримають міцно.

    Одне з таких моїх спогадів - спогади про польський серіал «Чотири танкісти та собака». Це був один з небагатьох стимулів, здатних загнати додому з двору дітлахів у дні літніх канікул. Коли серіал показували по телевізору, двори просто-напросто вимирали.

    За популярністю його можна порівняти хіба що з сучасним «Гаррі Поттером».

    Треба сказати, що наше захоплення часом викликало роздратування у дорослих. «Пішли б краще погуляли, а не сиділи перед цим ящиком», - бурчали вони. Сказати по правді, телевізор мого дитинства дійсно був схожий на ящик. До того ж чорно-білий і, природно, без пульта, без інтернету і без багато чого іншого.

    Але повернемося до серіалу.

    Оскільки серіал був польським, то головними героями були три поляки, грузин (невідомо яким чином затісався він в польську армію) і вівчарка Шарик.

пятница, 9 января 2026 г.

Перелітна Сова

 


Перелітна Сова

(с) Олексій Надемлінський 

 an61@ukr.net 



    Чарівний Ліс продовжує дивувати.

    Ось, наприклад, Дивна Сова. Раніше вона була Мудрою Совою, а після історії з Ослом Сова стала Дивною. Втім, про історію з Ослом я вже розповідав, і до цієї історії вона не має ніякого відношення.

    Раптом ні з того ні з сього Сова вирішила, що вона не просто птах, а перелітний птах. Відомо, що птахи бувають перелітні і неперелітні.

    Перелітні на зиму відлітають на Південь, а неперелітні нікуди не відлітають, а сидять на одному місці.

    Сова до перелітних птахів ніякого відношення не має. Але наша Сова чи то про це не знала, чи то зробила вигляд, що це їй невідомо.

    Так ось вона, як то кажуть, зібрала свої речі і полетіла в теплі краї.

пятница, 26 декабря 2025 г.

Про маленького коня з великими вушками

 



(с) Олексій Надемлінський

 an61@ukr.net 


Про маленького коня з великими вушками,

або Чарівний ліс, Мудра Сова та Осел


    В одному чарівному лісі жило багато дивних звірів. І чомусь лише один дивний птах. Цим дивним птахом була Мудра Сова.

    Чому її вважали мудрою — не знаю. Може, тому, що вона була єдиним птахом у всьому лісі?

    А серед багатьох різних тварин був Осел. Віслюк. Ішак, якщо хочете назвати інакше.

    Серед звірів давно ходив слух, що Осел — дурний і впертий. Спочатку цей слух був тихим шепотом. І чутка ця переросла в общеприйняту думку. А згодом Осла почали відверто дражнити.

пятница, 5 декабря 2025 г.

Нарізка сучасної історії бритвою Оккама

 

Літературні хуліганства від мене

Нарізка сучасної історії бритвою Оккама

 

(с) Олексій Надемлінський 

 an61@ukr.net 

 

Іл. зроблена за допомогою ШІ. Імітація стилю Бориса Валеджіо

 

І йшов наш Самурай далі цим дивним містом, поки не дійшов до невеликого скверу.

Треба сказати, що спека стояла страшна. І відчув наш герой спрагу небувалу.

Купив самурай у вуличного торговця пляшку води та й присів з нею на край лавочки.

На іншому кінці тієї ж лавочки вже сиділо двоє чоловіків похилого віку, і вони вели невимушену, майже світську бесіду.


- Яку велику країну втратили! - пробурмотів один.


- Зникла вона, пропала, розчинилася без осаду, - скорботно підхопив другий.


Обидва синхронно зітхнули.

четверг, 30 октября 2025 г.

Зустріч під час війни

 


    22 жовтня у мене мала відбутися зустріч із третьокласниками Європейського ліцею.

    Треба сказати, що у мене давно склалися дружні стосунки з цим навчальним закладом. Правда, форс-мажорні обставини останнім часом перетворюють організацію цих зустрічей часом на неабияку імпровізацію.

    Втім, імпровізувати за майже двадцять років позиціонування мене як дитячого письменника, мені до цього не звикати.

    Ось, що написали про цю зустріч на сайті ліцею -

    22 жовтня 2025 року в Одеському ліцеї «Європейський» відбулася цікава зустріч учнів 3-Б класу з дитячим письменником Олексієм Юрійовичем Надемлінським. Письменник розповів про свій творчий шлях, поділився історіями створення улюблених персонажів та ознайомив дітей зі своїми книжками. Зустріч пройшла у теплій, дружній атмосфері та подарувала учням натхнення до читання і творчості.”

    На жаль, кінець зустрічі був раптово перерваний повітряною тривогою — довелося обійтися без фотосесії і піти в укриття. Тому і фотографій від неї практично не залишилося.

пятница, 24 октября 2025 г.

Надэмлизм. Из серии "Из подслушанного. Фраза дня. Маршрутка"

 


Справка: Что такое "надэмлизмы"? 

Мои последние авторские статьи, статьи обо мне и статьи моих друзей