Діалог в аптеці

пятница, 24 апреля 2026 г.

Діалог в аптеці

(с) Олексій Надемлінський

У мене сталося те, що коротко називається — радикуліт. Треба сказати, що моя спина знайома з ним вже чверть століття.

Звісно, спочатку я ходив по лікарських кабінетах. А потім, як то зазвичай буває, просто звик до болячки й автоматично виробився у мене свій особистий протокол лікування. Розтирання, прогрівання… ну й таблетки… назви не називаю з відомих причин… але якщо не допомагає, то ін’єкція у філейну частину.

...Заходжу до аптеки — поповнити свій запас таблеток. У черзі — одна людина. Жінка. Молодша за мене. Обговорює з фармацевтом переваги та недоліки двох видів свічок від геморою. І все не може визначитися. Моя покійна бабуся Паша, яка висловлювалася на мертвій нині одеській мові. Сказала б: «Як корову купують».

Якщо хтось не знає (і дай Боже, не знати), що радикуліт має особливість — інколи в найнесподіванішій позі біль раптово зникає. І відчуття схожі на нірвану. І ти боїшся змінити позу — аби тільки біль та бісова не повернулася.

І ось раптово я прийняв таку позу. І впав я в «радикулітну нірвану». І мені стало абсолютно «до лампочки» всі їхні свічки і навіть «свічники».

Я не бачив виразу свого обличчя, а тому мені важко судити, як я виглядав збоку.

- Давайте, я візьму ось ці — зітхає жінка.

А потім додає:

- А то ми вже чоловіка зовсім замучили.

Я невизначено знизав плечима.

- Чоловіки не люблять стояти в черзі, — зауважила жінка-провізор.

- Можна подумати, що є у світі любитель стояти в чергах, — огризнувся я.

Але саме в цей момент я необережно змінив позу. Біль пронизав мене до сліз:

- Будь ласка…

Я назвав препарат.

Аптекар уточнив… я відповів… Припускаю, що біль відбився в моїх очах.