(с) Олексій Надемлінський
Істина на дні
(майже філософський
трактат)
Почалося
це давно - на початку середини минулого
століття в неіснуючій нині країні.
Країна та взялася будувати щось, але як
воно - це щось - виглядатиме, всі слабо
собі уявляли. Утім, багато інших речей
у цій країні взагалі не піддавалося
жодній логіці.
Я, наприклад,
навіть вже зараз не можу зрозуміти:
навіщо потрібно було на своїх піонерських
збіговиськах то вносити прапор, то
виносити його. І все це під істеричний
гуркіт барабанів. Невже не можна було
раз і назавжди та - один раз
тихенько винести (або внести його)? І
забути про цю «проблему» і в час, що
звільнився, зайнятися чимось більш
конструктивним?
Деякі догми
взагалі йшли врозріз з законами
елементарної логіки. Наприклад: «Вчення
М. всесильне, тому що воно правильне».
А чому тоді вже не зовсім коротко: «Я
правий, бо розумний»?
Дивно, як
дорослі люди не помічали абсурдності
навколишнього. А втім, може помітити це
їм заважав шум? Барабанів, наприклад.
Будували щось, ну да ладно.
Мій старший брат, коли йшов в армію, залишив мені свою маску, ласти та дихальну трубку.
Оскільки ми жили на березі Чорного моря, то в нього я й занурився. У теперішній час моє захоплення назвали б дайвінгом, але в той час іноземних слівець намагалися уникати. Тому моє заняття незграбно називалося підводним плаванням.
Утім, мені було все одно, як воно називалося.
Головне інше.
На
дні моря була одна велика перевага - там
не було шуму... барабанів принаймні. Зате
видно добре. І багато чого.
Наприклад,
було видно, як будівництвом незрозуміло
чого ми своїми сумнівними методами вбиваємо
свою природу буквально по
годинах. Від чорноморської скумбрії
залишилися тільки спогади людей похилого
віку, майже зовсім зникли краби, а бички
і мідії дрібнішали на очах...
Потім
раптом на березі «будівельники» раптово
схаменулися і взялися перебудовувати
те, що до того всі болісно довго будували.
Чомусь абсурдність цих зусиль була не
очевидною для горе-будівельників.
«Наукові знання» чомусь завжди в них
перемагали здоровий глузд. Важко було
зрозуміти, як це в них виходить.
А
потім сталося те, що мало колись статися:
конструкція, що зводилася, завалилася,
розбила країну, яка так бадьоро будувала
щось незрозуміле та... Усім її колишнім
громадянам стало не до будівництва.
Екс-громадяни країни раптом згадали
заповіт популярного не-рекомендованого
літературного антигероя та дружно
перестали цікавитися силосними ямами,
траншеями і вежами.
Я закинув
заняття дайвінгом.
Щоправда,
років через десять я знову занурився в
море. Там так само було тихо. Тільки
природі вдалося відновитися. З'явилися
краби, побільшали бички, Щоправда, мідій
стало ще менше, але виною тому випадково
завезений хижий равлик рапан, який з гарним апетитом жер і жере досі
мідій.
Але головне все ж таки
інше - там усе ж таки не було шуму...
особливо барабанів.
А тому відродження природи і здорового глузду, як складової та невід'ємної частини першої, почнеться з дна. Бо істина - на дні!
...Головне, щоб раптово знизу не постукали... і, не дай боже, у барабан.
Березень 2025 р.
(с) Олексій Надемлінський
Під час оформлення тексту використано фото з відкритих джерел. Фото підводної галереї скульптур Jason de Caires Taylor.
Істина на дні
Комментариев нет:
Отправить комментарий