Блог одесского детского писателя и сценариста Алексея Надэмлинского. Гражданина Украины. Дипломанта МКФ "Кинологос-2011" и серебряного победителя "Корнейчуковской премии" 2013 года. Члена НСПУ. Озабоченных проблемами "руського мира" просьба идти по известному маршруту.

Страницы

О моих учителях

пятница, 26 сентября 2025 г.

Клен та акація

  

 




 

 

Клен та акація

 

(с) Олексій Надемлінський 

 an61@ukr.net 

 

    Перед моїм будинком дуже вузький тротуар. До недавнього часу на ще більш вузькому місці між тротуаром і трамвайними коліями росло три дерева.

    Втім, все в світі відносно — я маю на увазі «недавній час». Років десять тому одне дерево впало чи то від старості, чи то від вітру, а швидше від усього разом. І його спиляли під самий корінь.

    Креативна частина мешканців мого будинку влаштувала в пеньку міні-клумбу, але вона довго не прожила — деревина пенька просто-напросто згнила .

    Залишилося два живих дерева — клен і акація.



    Ці дерева були посаджені задовго до мого народження. У всякому разі, я так думаю. А пам'ятаю я їх більше півстоліття: скільки сам себе пам'ятаю.

    Потім акація почала засихати, але здавалася ще цілком живою і зеленою, поки порив вітру не зламав половину стовбура дерева. Але друга половина була ще нічого — зеленою і навіть здавалася бадьорою.

    Клен безтурботно зеленів і шелестів листям, поки я не побачив його лежачим на трамвайних коліях. Працівники трамвайного управління оперативно розпиляли стовбур і прибрали його з колій. Їхня справа — забезпечити рух громадського транспорту. Далі вже була справа Міськзелентресту. Вони хоч і не скоро, але приступили до своїх обов'язків.

    Повертаючись якось додому, я не побачив ні стовбурів, ні дерев — тільки два пеньки. І трохи деревної тирси....     

    Але що примітно — стовбур клена, який здавався зеленим і здоровим зовні, був наполовину трухлявим зсередини. А стовбур засихаючої акації мав здорову міцну деревину.

    Тут автору слід було б поміркувати про зовнішнє благополуччя і внутрішні захворювання, але я ж не пишу нарис про пропедевтику внутрішніх хвороб.

    Висновки нехай робить сам читач.

    Я просто про банальне, але про те, про що ми часто забуваємо: все має свій початок і свій кінець.

    Кілька днів моя вулиця виглядала трохи незвично. А потім... потім залишилися тільки спогади. Спогади та... два пеньки.



1 вересня 2025 року

(с) Олексій Надемлінський 

 an61@ukr.net 

 
 
Мои последние авторские статьи, статьи обо мне и статьи моих друзей
 
 
 

 

 

 Клен та акація

О.Надемлінський


Клен и акация

А.Надэмлинский


  Одеса очима Моріса Лелуара


 

Еще один надэмлизм


Одеса очима Frank Frazetta


 Надэмлизм. 

Из серии "Я не старый, я - древний!"











Комментариев нет:

Отправить комментарий