(с) Олексій Надемлінський
За всього мого досвіду зустрічей із читачами такої зустрічі в мене ще не було.
Це якраз той випадок, коли історія з життя цілком може стати сюжетом для оповідання. Без будь-яких додаткових фантазій.
Почалося все просто: мені зателефонували і запросили до ліцею №12 - провести зустріч із читачами. Коли ти - автор кількох книжок для дітей, то це звична справа. За п'ятнадцять з гаком років до цього звикаєш.
Домовилися на вівторок. А в неділю розігрався шторм. І в понеділок стало ясно, що у вівторок зустрічі не буде. Перенесли.
Їду в призначений день.
Коли до будівлі ліцею залишалося якихось сто метрів, у мене задзвонив телефон: повідомили, що був анонімний дзвінок про мінування школи. Дурний кримінально караний жарт, але... школярів евакуювали. Зустріч скасували. Перенесли.
Наступного разу в нас сталася нестиковка в часі.
Одним словом, зустріч відбулась тільки наступного дня. Навіть дві: з двома п'ятими класами. Ліцею № 12.
Провів зустріч, вийшов із ліцею, пройшов буквально п'ятдесят метрів, як заревів сигнал повітряної тривоги. Дивом встигли провести зустріч.
Але...
Незважаючи на труднощі, ми не засмучувалися. Жартували над цією пригодою: жартував я, жартували бібліотекарі, які організовували цю зустріч, жартували вчителі, жартували учні.
Нижче низка фотографій з тих двох зустрічей.
(с) Олексій Надемлінський
Спогади про гречку
(укр. вар)
Комментариев нет:
Отправить комментарий