Блог одесского детского писателя и сценариста Алексея Надэмлинского. Гражданина Украины. Дипломанта МКФ "Кинологос-2011" и серебряного победителя "Корнейчуковской премии" 2013 года. Члена НСПУ. Озабоченных проблемами "руського мира" просьба идти по известному маршруту.

Страницы

О моих учителях

Показаны сообщения с ярлыком соняшник. Показать все сообщения
Показаны сообщения с ярлыком соняшник. Показать все сообщения

суббота, 10 сентября 2022 г.

Нотатка про ковбасу


 

 ХХІ століття. Нотатки під час війни


Світлина з відкритих джерел



    Є така думка, що війна робить людей жорсткішими. Мовляв, людина, що пройшла війну, грубіє душею та й все таке інше.

    ...Півроку вже триває російсько-українська війна. Вона, проклята, міцно увійшла до нашого життя. Ці шість місяців навчили нас багато чому.

    Одеса опинилася у тилу. Ні, моєму місту теж дісталося, але не так, як, скажімо, Миколаєву чи Харкову.

    Одесити вже звикли (звучить, звісно, дико, але це так) до сигналів повітряних тривог і за звуком відрізняють “приліт” від роботи ППО. І ще багато до чого ми звикли.

    А ще ми навчилися визначати хлопців та дівчаток, які були на “передку”. Це важко одразу пояснити. Вони відрізняються – словами, поглядом. Іноді навіть їм не потрібно носити форму, щоб зрозуміти: людина “звідти”.

    ...Я стояв на зупинці. Очевидно, у роботі транспорту стався збій. Що ж, таке буває і в мирний час.

суббота, 3 сентября 2022 г.

Соняшник

 ХХІ століття. Нотатки під час війни



    Я сидів на подвір'ї приватного будинку і читав книгу. Ідилія, можна було б так сказати. Втім, яка може бути ідилія, коли майже вже півроку йде справжнісінька війна? 

    Регулярними стали повітряні тривоги. Ракети від росіян прилітають до Одеси з завидною регулярністю. Втім, дякую хлопцям із ППО – не всяка ракета долітає до мого міста.


    Я читав книгу. Паперову. Коли ти письменник та ще бібліограф, то читання стає частиною твоєї роботи. Але... відсотків 75 посідає читання електронних книг. Це вже є факт. Дань прогресу. Багато моїх ровесників - розливу середини минулого століття - цього не розуміють. І не приймають. А я вже звик. Безглуздо чинити опір прогресу.


    Читання паперових книг стало для мене чимось на зразок десерту. Можливість відпочити. Просто відпочити. А тут раптом випала така можливість.