Третій рік війни. Десь у глибині мозку сидить думка: війна, все для фронту, все для перемоги і, здавалося б, не повинно бути там місця дитячій літературі. Але - ні. Нація, якщо хоче вижити - вона має думати про своїх дітей. І дитяча література відіграє в цьому не останню роль.
І втішно чути, коли виходить нова дитяча книжка. І де! У героїчному Харкові! У всім відомому Ранку.
І втричі приємніше, коли це книжка твоєї учениці. Про почуття письменника-вчителя, коли він тримає в руках книжку свого учня, я вже писав. Повторюватися не хочу і не буду. Той, хто цікавиться, знайде її за посиланням.
13 листопада я з Наталкою Кавун були у гостях у учнів 6-х класів Одеського ліцею № 90.
Зустріч відбувалася в бомбосховищі ліцею, що я вважаю дуже розумним: щоб ворог своєю дроновою або ракетною атакою не перервав наше спілкування.
Говорили з дітьми про книжки, про те, як стають письменниками.
Закінчилося все автограф-сесією.
Презентація в бомбосховищі
 |
Літературний квест за книгою одеського автора
|
Презентація книжок і не тільки
|
Журнал "Барабулька & Со" № 2
|
Автограф учениці
Автограф ученицы
Молния
Еще один пессимистический надэмлизм
Жовтень, УЧЗ та одеські дитячі письменники
|
Елеватор моєї мрії
(оповідання про дітей, але для дорослих)
|
Элеватор моей мечты
(рассказ о детях, но для взрослых)
|
Еко-хвилинка «Дощ-друг природи»
(про мою бібліотечну діяльність)
|
Надэмлизм пессимистический
О писателях - мифы и заблуждения
Літературний дебют Наталії Кавун
|
Комментариев нет:
Отправить комментарий