Три танкісти та два одесита

пятница, 16 мая 2025 г.

Три танкісти та два одесита

(с) Олексій Надемлінський

Весна 2025 року.

В Одесі на Куликовому полі виставили російську військову техніку, якій «пощастило» зустрітися із ЗСУ. При цьому техніка чомусь загорілася.

Чесно кажучи, для мене подібний металобрухт особливого інтересу не представляв. Але коли щодня ходиш повз купи іржавої сталі, то все-таки інтерес рано чи пізно з'являється.

Долаючи почуття огиди, я якось усе ж таки зважився підійти ближче. Цей металобрухт згорів три роки тому, але запах гару ще зберігся. Загалом іржавого металобрухту я надивився достатньо за свою кар'єру інженера-механіка. Тож нічого нового я там не побачив.

Але біля танка Т-72 я все ж затримався. Біля нього із задумливим поглядом стояв дід...

Стоп! Я сам не зовсім молода людина. Коли мене все ж називають «молодою людиною», я завжди дякую. Все-таки вже сьомий десяток у самому розпалі. Так от - той дід біля танка був набагато старший за мене.

Мій дев'яностолітній сусід по моєму старому одеському будинку, коли його запитували про його вік, жартував про себе так: «Скільки мені років я вже не пам'ятаю, але коли я дивлюся в дзеркало, то починаю вірити в безсмертя людини».

Утім, я відволікся. Той дід біля танка уважно вивчав табличку, яку прикріпили до іржавої тушки танка. З неї випливало, що в березні 2022 року танк цей рвався до Херсона, але зустрівся з українським прикордонником. У прикордонника виявився Джевелін. Прикордонник постукав останнім у вежу танка, щоб пояснити росіянам, що їх ніхто тут не чекав і тим паче не кликав. Стук вийшов переконливим. Настільки, що снаряди всередині танка здетонували. У результаті чого танк прийняв позу, яку заведено називати літерою латинського алфавіту, що так подобається росіянам.

Так дід коротко передав зміст таблички. Виклав мені попри те, що я його про це не просив.

Потім дід постукав по броні танка і поставив запитання в повітря:

- І що ж вам, придурки, у своєму Козельську та Кологриві не сиділося?

Потім дід проспівав:

Три танкісти випили по триста

І копець машині бойовій!

Я посміхнувся. Хто сказав, що одеський дух покинув це місто?

Заревіла повітряна тривога.

Дід глянув на свій мобільник:

- Розвіддрон. Що ж вам, засранці дебільні, спокою немає?

Дід неквапливо пішов геть. На ходу він став відповідати на телефонний дзвінок:

- Та йду я вже додому. Розвіддрон. На шлімазалські консервні банки дивився. Ой, я тебе благаю… Що мені буде?