Карикатура взята з відкритих джерел.
(с) Олексій Надемлінський
Зустріч з паном Сталіним
Чого
тільки не траплялося в «лихі дев'яності»...
Сьогодні вже потрібно, ймовірно, написати,
що маються на увазі 90-ті роки двадцятого
століття. Час же тече швидко.
У
1991 році звичне життя завалилося. Утім,
те, що всі сприймали «як життя», найбільше
нагадувало перебування в армійському
чоботі: в об'ємі якось тепло, хоч і темно,
і душно, і запах не дуже-то, але якось
жити можна. Держава не дуже-то давала
свободи, але і з голоду померти не давала.
А тут раптом держава загинула,
і крутись, громадянине, як хочеш. Ось ми
й крутилися. Наша маленька компанія,
яка виникла з працівників відділу
програмування покійного державного
заводу, хапалася за будь-яку роботу, що
несла перспективу отримання хоч якихось
грошей.



