Дві зустрічі в жовтні

понедельник, 2 ноября 2026 г.

Дві зустрічі в жовтні

Здибалися якось двоє буддійських ченців.

— Чим займаєшся? — запитав перший.

— Дивлюся, як ростуть дерева, — відповів другий.

— Усе метушишся, — зітхнув перший.

Чомусь згадався цей досить давній анекдот.

…У жовтні мав я дві зустрічі з читачами.

Перша зустріч — з учнями одеського ліцею № 5.

Мої батьки були 1937 та 1938 років народження й вважалися дітьми війни. Чи міг я подумати, що мені доведеться виступати перед дітьми війни двадцять першого століття? І в найжахливішому сні такого не бачив.

Ні, нічого страшного з нашими дітьми не сталося. Діти як діти, тільки вони трохи інші. Війна змінила всіх нас.

Ліцей № 5 розташований на межі двох історичних районів Одеси — Слобідки та Молдаванки. А район Одеси накладає свій відбиток на вдачу його мешканця. Дрібку чимось ледь помітну, але все ж особливу колоритність.

Говорили про книжки, про те, як самому вигадати сюжет для книги.

Друга зустріч відбулася в ліцеї № 43. Він розташований, можна сказати, у самому серці Одеси. Будівля другої половини дев'ятнадцятого століття. Невелика, але затишна зала шкільної бібліотеки. З каміном! Зустріч вийшла дуже теплою, затишно-камерною. Говорили про книжки, рідне місто…

Слід сказати, що і в першому, і в другому випадку обійшлося без повітряних тривог.

А до чого я згадав той давній анекдот про ченців?

А до того, що в житті трапляються миті, коли кожній людині потрібно зупинитися й озирнутися довкола. Ну а дитячому письменникові важливо відчувати свого читача. І ці зустрічі подарували мені таку можливість.

Дякую!

Мои последние авторские статьи, статьи обо мне и статьи моих друзей