Сьогодні Хеллові́н або Геллові́н...

пятница, 31 октября 2025 г.

Сьогодні Хеллові́н або Геллові́н...

Сьогодні Хеллові́н або Геллові́н... І ось мій подарунок...

Катерина ПолІщук написала це на моє прохання. А тому всі претензії до змісту - до мене. Всі квіти і подяки - Каті.

А ми разом просто вчимося.

Катя на своїх помилках, як автор, а я на своїх помилках, як вчитель.

Розумна критика - до мене.

А ще - Катруся дуже оптимістична людина.

Олексій Надемлінський

(с) Катерина Поліщук

З дозволу автора розмістив О.Надемлінський

«Комусь прийдеться лягти стоячи»

(с) Катерина Поліщук

   Щонеділі, як завжди, Олег із дружиною Мариною приїжджали до його батьків на обід. Столик під яблунею, борщ у тарілках, домашні пиріжки — усе, як завжди. І, як завжди, мама мала якусь «новину».

   Цього разу вона поклала ложку, зітхнула і сказала:
   — Ми з батьком вирішили потурбуватись про вас, діти. Щоб вам потім не морочитись. Купили ділянку!

   Марина аж усміхнулася:
   — О, нарешті дача?
   — Ну… не зовсім, — спокійно відповіла мама. — На кладовищі.

   Тиша. Навіть сусідський пес перестав гавкати.

   — І одразу для всієї родини, — гордо додав батько. — Щоб усі поруч були.

       Олег кліпнув очима:
   — І нам із Мариною теж місця вистачить?

   — Е-е, отут невеличка деталь, — каже мама. — Ділянку продавали з огорожею, а місць там усього три. Тобто комусь доведеться... якось по-особливому.

   Марина насторожилась:
   — Це як «по-особливому»?

   Мама замислилась, потім лагідно усміхнулась:
   — Маринко, ти ж у нас струнка, гарна… Тобі не важко буде лягти стоячи, правда?

   Батько серйозно кивнув:
   — І вигляд буде пристойний. Наче охороняєш нас.

   Олег мало не вдавився компотом, намагаючись не засміятися. Марина ж дивилась на нього так, що йому захотілося самому «лягти» просто зараз.

   — Ну що ти, Маринко, не ображайся, — додала мама. — Ми ж із любов’ю, просто місця обмаль.

   Марина зітхнула, взяла пиріжок і спокійно сказала:
   — Дякую, мамо. Ви, як завжди, дбаєте про всіх... навіть наперед.

   Коли молоді поїхали, батько хитро посміхнувся:
   — Думаєш, прийдуть ще?
   — Прийдуть, — сказала мама. — Я ж ще не сказала, що ми місце під лавочку замовили тільки на двох.

(с) Катерина Поліщук

З дозволу автора розмістив О.Надемлінський