Писатель, сценарист и одессит Алексей Надэмлинский. И еще - член НСПУ и Союза писателей-маринистов: Мрія

Мрія

(с) Олексій Надемлінський

З віком ми мріємо все менше й менше. Мрії стають усе простішими. Я б навіть сказав — приземленішими стають ці мрії.

Ось і в мене.

Мій вихід на пенсію розтягнувся на п’ять років і став більше схожим на гонитву за горизонтом.

І мрія була… ні, не про пенсію. Якраз не про те… Про те, як вийду я на пенсію, отримаю право на безоплатний проїзд у міському електротранспорті, сяду в наш одеський трамвай вісімнадцятого маршруту й поїду кататися Великим Фонтаном. Як у дитинстві їздив на дикий пляж, що був на 16-й станції Фонтана за «Золотим Берегом», ловити бичків. Ловити бичків не для того, щоб «посмажити», а для котів — бички мого дитинства були дрібними, а вилови — мізерними.

Буду кататися по колу на трамваї. До запаморочення, до нудоти.

…Але пенсію вже давно отримано. І право на безоплатний проїзд разом із нею. А я так і не сів у вісімнадцятий трамвай. І не проїхав по колу бодай одного разу.

Чому? Та тому, що немає вже того дикого пляжу за «Золотим берегом». Вісімнадцятий трамвай, кажуть, ходить значно далі за 16-ту станцію Великого Фонтана — аж до самої Дачі Ковалевського. Підозрюю, що якби я й упіймав бичка та пригостив ним сучасну одеську кішку, вона б зневажила.

Іноді я уважно дивлюся на «дворових» котів, яких підгодовують мешканці будинку. Чим вони їх підгодовують? Кормом. Здорове харчування для котів.

Погано це? Ні. Добре. Як нічого поганого немає й у здоровому харчуванні людей. Але, як казала одна моя знайома хімікиня: «Іноді хочеться отруїтися канцерогенами».

І все ж мені трохи сумно.

Жоден трамвай не завезе мене в дитинство. Потрапити туди я можу лише в один спосіб. Принаймні я. Через казку. Через нову казку, яку я вигадаю й напишу.

4 вересня 2026 року

(с) Олексій Надемлінський

an61@ukr.net

Мои последние авторские статьи, статьи обо мне и статьи моих друзей