Казка про орхідею, що перестала рости

(с) Катерина Поліщук

З дозволу автора розмістив О.Надемлінський

У великому теплому саду серед яскравих квітів росла маленька орхідея.

Вона була точною копією пишної великої орхідеї, яка красувалася неподалік — з тими ж ніжними пелюстками, тим самим кольором і витонченим вигином стебла.

Усі казали:

— О, яка вона буде гарна, коли виросте!

Маленька орхідея мріяла про це — стати такою ж, як її мама. Вона тягнулась до сонця, ловила краплі дощу й тихенько росла...

Аж раптом одного дня в саду пробігла дитина. Вона гралася і не помітила малесеньку квіточку під ногами. Переступила через неї, навіть не задумавшись.

Маленька орхідея злякалась. Її стебельце здригнулося, а пелюстки опустились.

Відтоді вона більше не росла. Наче щось всередині сказало:

— Якщо мене не помічають, навіщо мені рости?..

Минали дні...

Велика орхідея квітла все рясніше, а поруч завжди залишалась її маленька копія — ніжна, красива, але така сама, як тоді.

Та ось якось у сад зайшла дівчинка. Вона присіла біля кущиків і побачила крихітну орхідею.

— Яка ж ти гарна! — прошепотіла вона й дбайливо полила її водою, прикривши від вітру листочком.

Маленька орхідея здригнулась знову. Але цього разу — від надії.

З того дня вона знову почала рости. Повільно, але впевнено.

(с) Катерина Поліщук

З дозволу автора розмістив О.Надемлінський

З усіх питань до автора прошу звертатися до мене електронною поштою

an61@ukr.net

Мои последние авторские статьи, статьи обо мне и статьи моих друзей

Страницы

Страницы

О моих учителях

ХХI век. Заметки во время войны

пятница, 1 августа 2025 г.